У соцмережах жахіття та плач з приводу злодійства тцк пише boroshno news
Заходжу в інтернет, в соцмережах жахіття та плач з приводу злодійства ТЦКашників. Стрічка новин виносить якісь сюжети фільмів жахів про якісь масові акти непокори та чуть не бунти з масовими відмовами служити і таке інше.
Страшно тут, піздєц. І все валиться, розвалюється і летить кудись у края вічної бентеги та журби.
Можна даже сказати небезпечно. Кожну мить прилітає щось таке, що прямо кров закипає та волосся дибки.
Скажу що бачу, коли вимикається монітор.
За останній час, до нас зайшло на БЗВП близько тисячі новобранців. Є люди які прийшли з рекомендаційними листами. Їх поки що не багато. Є люди які отримали рекомендаційні листи прямо в центрі (за розпорядженням НГШ) від бригад які є у пріоритетному списку комплектування. Їх теж є певна кількість. Але більшість звичайні люди з ТЦК. Звісно в залежності від областей та ТЦК відрізняється підхід до роботи, та ставлення до людей. Одні намагаються напихати алкоголіків та безхатьок (хоча з останніх були випадки гарних бійців в перспективі), інші присилають команди людей які підготовились до служби. З сумками, необхідними речами, запасами їжі і таке інше.
А тепер увага - з усіх цих людей, відмовились проходити навчання та подальшу службу аж один чоловік. Один! З усіх, за версією журналістів, бусіфікованих, незадоволених, "мятєжних і бунтуючих". Він з першого дня ще в ТЦК заявив що він у щось там віруючий і не може тримати зброю в руках. Але це не є офіційною підставою для звільнення чи відстрочки, тому або буде вчитися і служити (не знаю де, як і ким), або ним будуть займатися правоохоронці. Особисто я не хочу розбиратися, чому одні віруючі і душпастирі йдуть капеланами і навіть воюють, а іншим релігія не дозволяє. У Держави чітка позиція - служать.
Я це все до чого. В дні прийому особового складу, частина людей розгублена і налякана. Вони не впевнені ні в чому. В них закінчилося старе життя, а нове лякає. Бо якщо почитати та подивитись новими у ЗМІ, то там ад.
Але. За кілька днів, люди обживаються, просто приходить розуміння, що це нове життя. Таке ж повноцінне життя, просто в інших умовах. Просто підготовка до нової роботи. Фахова підготовка. Люди бачать відношення до себе, та до своє справи у інструкторів та викладачів. Люди розуміють, що вони нам потрібні. Ми для них і є перше відображення держави. І ми про них дбаємо. Ми їх готуємо. Ми відносимся до них з повагою. Вони вже наші побратими. Можливо за місяць з кимось з них ми будемо в одному окопі. Або навпаки, хтось отримавши бойовий досвід за пів року, прийде до нас інструктором або в управління. Люди просто починають жити і проживати нове життя. При чому для багатьох кардинально змінюється їх роль і сприйняття себе в житті. Соціальні ролі міняються. Людина загнана життям під плінтус може розкритися зі сторони яку сама від себе не очікувала.
Весь страх, весь переляк, все небажання визначається невпевненістю та невизначеністю. Вони як нагнітаються, так і вивітрюються. Нормальні умови проживання, розклад, фахова підготовка, та повна віддача інструкторського складу, гарне відношення і відповідальний та доброзичливий підхід до кожного змінює ставлення людини до ситуації, буквально за кілька днів. От і все.
151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО.
