Харків намагається жити як раніше, але купа постійних учасників нині воюють.

День музики - це моє улюблене свято в Харкові, та і загалом. Особливо раніше, коли свято проходило буквально добу. Вдень все місто перетворювалося на майданчик для цілої купи музичних гуртів, які співали як по вулицям, так і закладам, деякі ходили колонами по вулицям, деякі влаштовували цілі шоу. Від класичної до експерементальної, від центру до ХТЗ та Салтівки. Жодна виставкова зала не пустувала, більшість музеї боролися за виконавців, щоб ті тусили у їх входу. Митці влаштовували перформанси та майстер класи.

Вночі відбувалися особливо дивні речі, всі гуляли з пляшками вина, дивились артхаусні фільми просто на вулиціз проєкторами, в Животі грало шось дивне, десь вилазили діджеї і грали свої сети у двориках та садах міста. І тепер вже музиканти сонця стають споживачами і сплживають портвейн з одного з вами пакету та валяються поряд на паках сіна.

Харків, який ми втратили і за який ми боремося.