Таки зміг дістатися до фільму «Я і Фелікс». Він зараз доступний на Нетфліксі.

І як же я бурчав весь фільм, але кінцівка у них вдалася! Прямо гарно. І фінальна сцена. І титри. І от ніби і готувався рознести фільм в нуль, але якось вже і не хочеться… і ніби тепер і враження не такі погані. Досидів типу)

Але я все ж покритикую.

Фільм по книзі Артема Чеха. Книгу я читав. Вона залишила досить слабкі враження, але після фільму я зрозумів, що залишки емоцій та атмосфера від давно прочитаної книги і її сцен мене досі вражають більше ніж кожна сцена відтворена на екрані. І це печально.

Весь фільм не відступало почуття недокрученості, недорозеритості. От типу ти розумієш що вони хочуть сказати. Так, історія з кросівками драматична, але як же воно все ні на що не впливає ні в подальшому ні навіть в процесі. Або ок, повів він її на дачу, красиво, цікаво, це мало б чіпляти, але і шо? Чим воно закінчується? Де драма? Де її вплив? Те саме з хворобою, типу, о як драматично захворів на Новий Рік… і шо?

Ладно, ок, сценарій ніби був, ідеї були, але не змогли це все прилаштувати до магії кіно. Але шо з Феліксом? Там же Іздрик! А там те саме. Ніби ясно, цікава ідея, цікавий персонаж, зараз він розкриється! Але ні, так і не зміг. Ні батька замінити не зміг, ні стати трікстером, хоча прямо просився, мав купу потенціалу… Але чогось пройшов мимо мляво впливаючи на сюжет.

От так і весь фільм. Купа всього талановитого, оператор, музика та і актори норм, сюжет є, декорації епохи, але якийсь головний ключ ніби постійно був поряд та так і не вийшов на сцену.