Тред від Олександра Солонька про просування ворога на Покровському напрямку:
росіяни продовжують пробиватися у бік Новогродівки і намагаються взяти Гродівку. Загалом по тактиці нічого особливо не змінилося. Піхота продовжує просочуватися зеленкою і тиснути наші позиції масою. Але от на що справді хочеться звернути увагу.
Враховуючи ситуацію з fpv та розвідувальними крилами, давно відомо, що переміщення потрібно здійснювати в час коли дрони супротивника в стані низької активності через погоду, або в інших випадках, коли вони працюють найменш активно.
І от тут росіяни абсолютно ігнорують цей принцип. Вони здійснюють переміщення абсолютно весь день. Як малими групами, так і відносно великими. В льотну погоду, коли наші безпілотники активно працюють. Часто на відкритій місцевості. Цей потік іде безперервно по відносно обмеженій кількості шляхів.
Малими пішими групами, на мотоциклах по 2-3 штуки по 1-2 людей на кожному мотоциклі. Також переміщують особовий склад на автомобілях більшими групами. При цьому, ставка робиться на швидкість переміщення транспортом і повільним просочування пішки.
Тобто в цьому процесі не робиться спроб звести його до переміщення піхоти в бік лінії зіткнення "по сірому" чи в погану погоду. Звісно прикривають зони переміщення РЕБом, але це ж така річ, яка теж не дає 100 % гарантії захищеності.
Очевидно поспішають, намагаються тримати динаміку і не мають зараз причин "економити" особовий склад, який так може бути відстріляний ще до того, як дійде до фронту. Але їх настільки багато, що відстріляти їх по дорозі на позиції перед штурмами, неможливо чисто фізично.
Цей потік солдатів тече протягом кожного дня безперервно. Група за групою. Транспорт за транспортом. Кілометр за кілометром. Заходять або висаджуються в лісосмугах, по яких потім пробираються в бік наших позицій, які потім штурмують під прикриттям арти, авіації та дронів.
Вони взяли тактику просочування, розтягнуту в часі і пришвидшили процес. Розуміючи, що буде збільшення втрат. Звідси і динаміка. Намагання не дати нам закріпитися в стабільній обороні, змусити напружитися до краю, знаючи, що ми втомлені.
Цікаво іноді читати їх перехоплення. Як вони скаржаться на те як наші fpv не дають їм життя. Знаючи який об'єм роботи виконується за їх допомогою. Попри всі труднощі технологічних перегонів. Навіть при перевазі ворога в ресурсі, тактика все одно здатна багато на що.
Саме в цій ситуації, а також після місяців зробленої роботи, з'являється реальне розуміння від якої катастрофи врятували нас дрони, поки ми не отримували американську допомогу і поповнення війська ішло найповільніше. Допомігши нам не впасти в такі критичні місяці.
Джерело
