#борошнобібліографічний #Улісс
Звітую по Уліссу Джойса. Я, правда, лише 2 епізоди цього безумства прочитав (що дуже мало), але я вже наповнився враженнями, щоб з вами поділитися.
По-перше ця штука все ще лишається книгою, можливо навіть романом. Ну, тобто, не зважаючи на те, що ховається там в глибині його все ще можна читати як звичайну історію. При цьому цілком гідно написану з точки зору мистецтва. Загалом, мені пригадується відразу Томас Манн і як його було приємно читати, немов чисте мистецтво, так от у Джойса ситуація схожа, але навіть ще цікавіше. В певній мірі воно читається неначе поема, чи навіть музика, не зважаючи на сюжет.
А з сюжетом все теж не просто. Мені це все найбільше нагадує сон. Це легко уявити. От ніби уявіть ви у сні і наче все там цілком логічне, при чому все наче злегка в тумані і кишить якимись дивними персонажами, діями, фразами, на дивність яких ніхто не зважає, навіть ви, але потім ви раптом усвідомлюєте, що все не так, що все це якось дивно. Чого вони всі себе так ведуть? Чому він сказав цю фразу? На що схожа шапка у нього на голові?
Але і це ще не все, вражає і подача інформації. Вся інформація певним чином проходить, а частіше і переривається потоком свідомості головного героя. І це дуже дивно, коли під час діалогу він раптом задумується про щось, його уносить і раптом співрозмовник звертається до старої теми просто під час розвитку внутрішнього монологу... Так БАЦ! А іноді головний герой так довго задумується про щось, що буквально втрачається плин часу чи географія дії. Це дуже дивно сприймати. Тим більше в голові у головного героя ще той хаос.
Але це все ще далеко не все. Насправді вся книга це просто один гігантський пазл! Велетенська головоломка, що ховається за фіранкою основної історії! В основну історію безпереревно та без жодного попередження постійно вриваються якісь підказки, шифри, імена персонажів та цитати, які абсолютно не вписуються у основну історію. В діалогах, в предметах, між срок постійно пролазять якісь натяки, якісь загадки, звернення до слів пророків, цитати різних творів типу Гамлета і Данте і купа всього до чого просто не реально дістатися без гугла. Тобто ти цілком усвідомлюєш, що десь за цими буквами сховане велетенське таємне полотно і тобі відкриваються лише невеличкі його клаптики і ти сам маєш це все зібрати. І це просто дурдом, одну сторінку ти можеш гуглити годинами і будувати ланцюжки, але і гугла може не вистачити. Не знаю як це було можливим більш як сто років тому.
Варто зазначити, що в моєму виданні майже немає приміток. І це навіть краще, адже певний детектив доводиться проводити власноруч, хоч і пропускаючи, напевно, купу деталей, але так навіть цікавіше.
Десь так, далі буде, можливо таки потягну всю книгу.
