Габер відправився на фронт спостерігати першу масову хімічну атаку

Габер поїхав у відрядження на фронт - спостерігати першу успішну масову хімічну атаку. 67 тисяч людей - втрати Антанти. Після його повернення та короткої суперечки, Клара вчинила самогубство, застрелившись із особистого револьвера Фріца. Старша дочка Габера все життя вивчала протиотрути до іприту, винаходу її батька. Вчинила самогубство, коли проект було закрито через переведення її команди на розвиток ядерної зброї.

Іронія в тому, що скриньку Пандори відкрили англійці, які застосували хімічну зброю перші та виробляли її більше. Але історій, подібних до Габера, в Британії та Франції немає.

Бреслау, рідне місто Клари Габер, було далеко від фронту. Париж був у досяжності німецької артилерії. Лондон бомбили цепеліни, а потім і бомбардувальні літаки. Діти Габера померли в еміграції. Діти британських лордів-вчених вважали за честь бути пілотами та командирами артбатарей.

Ви всі знаєте цю різницю. Просто знайте, так було завжди.

Життя на лезі ножа має один великий бонус - міцний сон.
Чому так, бо відсутній дисонанс, між власним станом і оточенням.
Відсутність конфлікту двох світів.

Війна сильно розділила нас:
Хтось рубається на фронтирі, хтось намагається жити так ніби війни і немає зовсім.
А є люди які застрягли у чистилищі між кордонами двох світів. Між світлом і тінню, і от саме тому в цьому проміжку все таке сіре.
Звісно можна придумати собі багато розваг : завести собі собаку, показати собаку в тікток, показати тікток своїй собаці і далі за списком. Виставити своє життя на показ- ну щоб всі зрозуміли: «… у мене все ахуєно, ясно вам? Мені не хуйово. Я живу цікаве і насичене життя, так от. Да! У мене є тачка і поки мої однолітки заводять дітей, я займаюсь тачкою! Да! - і от саме тому, що мені похуй на вашу думку - всі мої «друзья» мають про це знати. Бо я проти системи! Да! Так вам! От от …»

Цікаво скільки з цих друзів моментально випадуть в осад, якщо до такої особи дожбуться якісь «рандомні дніпровські бандюки»?

Хороше питання, так.