Річки в історичній перспективі мають чіткі назви пояснює автор
Насправді тема річок для мене є дуже цікавою та загадковою. Якщо ми не будемо заходити так далеко в плутанину з Дінцями, то у більшості випадків ми маємо доволі чітке визначення в історичній перспективі де як яка річка називається. Ну, типу, наші предки, навіть у значно менш мобільні часи найчастіше знали на якій річці вони живуть, знали цю ж назву всі інші населені пункти вгору та вниз по течії. І такі знання спокійно уживалися на сотні кілометрів. Я не зустрічав випадків, коли одну й ту саму річку називали різним чином вздовж її течії, якщо на ній жив один етнос, а часто ж річки мають назви які очевидно походять від етносів, які жили задовго до нинішніх, при чому дуже задовго.
Але все було б нічого, якби течія річки була однородна. Але вона ж постійно дробиться на рукави і тоді, чомусь, доволі узгоджено всі все одно знають який з рукавів є основним і який зберігає назву, а інші ж у свою чергу називаються якось по-своєму. При цьому однорідних правил буквально не існує. Назву може унаслідувати як значно менша притока, так і більша. Так, в попередньому пості я переплутав, що Донецьке городище стоїть на Лопані, тоді як трохи вище там Уди впадають у значно більшу Лопань і річка тепер стає Удами.
Я розумію, що раніше річки виконували значну транспортну роль і ними користувались ледь не більше як дорогами, розумію що вони також були важливими маяками для піших торговців і по ним і переправам надважливо було орієнтуватися, але така от узгодженість як у торговців так і у місцевих жителів неабияк дивує.
Взяти, наприклад, Харків, він отримав назву від одноіменної річки Харків і був побудований на Харківському городищі. Коли засновували місто Слобожанщина була ще доволі дика, але там майже ніхто не жив, але якщо ми відкриємо "Кнігу о вєліком чєртєжє", яку робили на замовленя Московського князя і яка була написана задовго до створення міста, то прочитаємо опис абсолютно всіх річок та приток практично так само, як вони існують сьогодні, не зважаючи на те, що на Слобожанщині майже ніхто не жив. Але річки вже були, вже існували і мали чітко визначені назви.
