Події в сирії порівнюють з дитячим серіалом і його персонажами

Я от раніше вже порівнював події в Сирії з старим добрим серіалом, який ти дивився в дитинстві, персонажі з якого тобі як рідні, обличчя яких ти давно знаєш і вони з тобою назавжди. Усі ці негативні персонажі в смокінгах типу Ассада, в тюрбанах як Аль-Багдаді, персонажі в угоду лібералів як то жіночі підрозділіи курдів чи геї типу Аль-Хасана...

І от, уявіть, раптово, через десятків років виходить продовження цього легендарного серіалу, епічного аніме, виходить з зубодробительним поворотом, поверненням з попелу старих повержених сил, що перевертає раптово шахову патову партію і закручує відразу і миттєво всі старі ніби як закриті нитки сюжету по всьому вигаданамо світу Сирії, від пустель Леванту до морів Латакії. І ось, проходить пару серій, сюжет від вибухового початку сповільнюється, поступово розвивається, нові лінії закручуються і..... уявіть зараз якусь мангу, знайоме аніме. З натовпу місцевих жителів та повстанців, з підніжжя захопленого міста раптово виходить той самий персонаж, який грав одну з головних ролей тоді, 10 років тому, а потім раптово зник. І ось він виходить і на правах переможця піднімається сходами взятої фортеці. Тої самої, яка стояла ядром сюжету усі попередні пару сезонів серіалу. Піднімається, усміхається, дивиться на взяте місто, на правах переможця, камера наїжджає на легку посмішку обличчя, злегка постарівший, але не втративший енергії та снаги. Старий добрий Аль-Джулані. І тепер йому потрібне не Алеппо. Тепер йому потрібна вся країна!