#борошнобібліографічний

Дочитав мемуари Маннергейма. Шось не так я собі уявляв кінцівку мемуарів батька нації. Ви пам'ятаєте, Фінляндія на боці Німеччини синхронно пішла війною на СРСР, потім морозилась воювати на повну і йти на Пітер, а коли союзник почав програвати, то не без ініціативи Маннергейма пішла на сепаратний мир з Москвою, погодилась на всі умови Москви, зокрема Москва змусила фінів почати війну проти німців. І, хоча, жодних конфліктів і жодного непорозуміння між німцями та фінами не були, але фіни холоднокровно почали нападати на німецькі позиції, які не встигли вийти з країни в усіляко доводили росіянам, що вони воюють по—спражньому проводячи ризиковані десантні операції.

А Росія включали своє фірмове свинство. Наприклад, за умовами капітуляції затребували значні репарації, які фіни думали шо і не потягнуть, а потім раптово сказали, що це має бути за цінами 1938 року, що підняло вартість репарацій в рази.

Ну і як ви розумієте територій там забрали у фінів теж не мало.

А Маннергейм такий, ну шо, капітуляції досягнули, щось я захворів, піду у відставку, моя місія завершена. Пака пака, ось мемуари.