#БорошноБібліографічний

Прочитав ще одну книжку Павлюка - "Танець Недоумка".

Якщо коротко, то - погано.

А якщо детальніше, то загалом не так погано, якщо ви хочете розважального чтива з космічними декораціями без наукової специфіки, а чисто пригоди, службові романи, підпільні бої, монстри і так далі. Ну і загалом, на самому початку, книжка і у мене пішла жваво легко, хоча відсутність літературної цінності відразу відчувалася. Гірше пішло потім. Павлюк, за своєю звичкою, як я його розумію, дико закрутив сюжет з десятками неочікуваних поворотів, карколомних пригод, проходів на грані.... але не витягнув цілісність сюжету. У всякому разі у мене була купа питань до провисань і речей, які сюжет не пояснював. Так буває в бойовиках, коли головне екшон. Можливо комусь такого вистачить і в книзі, але я помічав дірки, вони мене збивали, потім часто ці дірки в процесі історії пояснювались, але саме їх існування напрягало. Постійно хотілося спитати головного героя, ти дурак? Ти шо нічого не помічаєш? Але він не дурак, він недоумок.

Головна проблема книжки це не історія, хай там як, але з точки зору атракціону вона не така вже і погана. Головна проблема це головний герой. І те, що він недоумок. Іноді мені навіть здавалося, що автор спеціально так двояко дав назву книзі, щоб виховати і взростити справжнього героя імбіцила. Він сильно бісить. Він майже не приймає своїх рішень, ним з самого початку всі маніпулюють і всі зав'язки тут саме починаються з того, що хтось каже йому зробити хєрню, або відчайдушний вчинок і він робить. А коли він все ж приймає рішення сам, то робить ще гірше. Собі і усім. І ти кожного разу думаєш, ну нахєра це тобі, чого ти вляпуєшся, а він такий "бееее", а потім такий "меееее". І це все.

Тому думайте самі, треба вам ця книжка чи ні. Якщо любите легку пригодницьку літературу, то зайде. Якщо шукаєте класику світової фантастики, то ні. Вирішуйте.