Історія про укриття на вокзалі та бомжів під час тривоги

Але маю я і смішну історію. Чекаю я потяг на одній з вузлових станцій, тривога, станцію замикають, персонал кудись зникає, на вулиці дубак. Знаходжу укриття просто та території станції, нормальне укриття таке, з дверима оцими важкими класичними, всередині прибрано, нари стоять, на них сплять бомжі, п'яні та жінки з дітьми. Трохи воняє, але головне що тепло. І тут по сходах котиться черговий бідолаха алкаш, зачіпає якусь старезну трубу та розривається, б'є фонтаном, а сам шибенник просто влітає на вільну полицю і засинає.

Народ починає панікувати і рватись до запасного виходу, адже на звичайному виході сухий фонтан. Запасний вихід, зрозуміло, виявляється зачиненим. Якийсь час всі сподіваються, що вищі сили перекриють воду, але цього не відбувається. Найсміливіші пробігають через душ і біжать шукати допомогу, я в тому числі, але люди в помаранчевих жилетах розводять руками, а вокзал тупо мертвий, проте історія поширюється серед працівників залізниці і всі ідуть глянути на оказію. В результаті, коли рівень води досягає не культурних розмірів всі, крім п'яних сомнамбул, по воді виходиться як можуть несучі на руках крам та дітей.

На час прибуття потягу вода вже досягала першої сходинки, але допомогу ніхто не надавав. Дуже цікаво чим все скінчилось.