#борошнобібліографічний

Відрив собі британця Джуліана Барнса його Букерівською книгою Почуття Закінчення.

І це "Ого!". Тепер раджу вам всім її прочитати. Це короткий роман, який дуже легко читається, мені він дався бувально за пару днів. Особливо легко пролетіла перша частина (там їх дві).

Десь так я уявляю сучасну якісну літературу. Дуже рефлексивною. Дуже інтимною. Дуже відвертою. (обережно, багато онанізму). І через цю манеру письма здавалося, що це ледь не автобіографічний твір. Мені навіть стало цікаво чи зможу я бути настільки відвертий сам з собою і так рефлексувати над своїм життям. Чи вистачить у мене сміливості.

І залиш він лише рефлексію, лише рвані спогади, травмуючі і просто приємні події мені було б достатньо. Всі ці любові, перший досвід, річка, що тече проти власної течії...

І тому друга частина трошки ступорнула, мені вже не треба були ці всі більш детальні розкопування вже прожитого. Хоча структуруно це все ще дуже красиво, дуже майстерно Барнс розкидав події першої частини ніби пастки для себе майбутнього. Проте, в певний момент я не вірив що це може вивести до якогось зрозумілого фіналу. Можна сказати, що я в певний час втратив це саме почуття закінчення. А потім настала кінцівка, що відверто шокувала і лежиш ти в темряві з відкритими очима і думаєш "Ого"...