Під констахою зустріли весну згадує автор новини

03/04.2024
с. Зоря, десь під Констахою, Дамбас

Тоді, після проводів зими на Півдні, саме тут зустрів весну. Чітко пам'ятаю той момент, коли, замість зимової куртки і холоду, довкола з'явився вишневий цвіт, перше тепло й гудіння бджіл.

Місцина, де жили=чергували (бо одразу можна було вискочити на трасу до позицій й точок перегрузу), була в одній з найулюбленіших точок Донеччини - район Клебан Бику та просторих степів.

Враховуючи низьку інтенсивність бойових дій на нашій ділянці (основна пиздячка відбувалась з іншого боку від Констахи - на Часіку) - ми кукували у хаті без води, періодично відпрошувались по хомдоги на Окко, грілись на сонці та проводили навчання з такмеду. Оскільки наша дрімтім була єдиним броньовичком (по якому зрештою і в'їбало та на якому цієї зими я злетів в кювет на Сумщині) - виїзди тоді було лиш два, де обидва рази минули дуже не дуже.