Як же я люблю цих “експертів” у всьому 🙂

З’явилась новина про запуск російського військового SAR-супутника.

По-перше, сам факт запуску означає лише одне - апарат фізично доставили на орбіту.
Далі починається довгий і ризиковий етап, який дуже часто провалюється.

Супутник має пройти кілька критичних фаз:
спочатку стабілізуватися, потім розгорнути системи, після чого вже можна вмикати сам радар - той самий SAR.
Антена має коректно розгорнутися, сигнал - бути стабільним, орієнтація - точною.

Навіть якщо ці етапи вдалося пройти, далі починається ще один складний процес - калібрування.
Потрібно звіряти геометрію, перевіряти якість зображень, підганяти реальну просторову роздільність.
І лише після цього можна говорити, що супутник дійсно працює.

Але припустімо, що цього разу у них усе вийшло.
З оптичними супутниками не склалося - зате з SAR, що є складніше, бам й полетіло.

Заявлено таке:
“обеспечивает высокодетальную радиолокационную съёмку с разрешением от 1 м”

Тобто 1 м - це в найкращому випадку, в ідеальних умовах.

Для порівняння: сучасні SAR-супутники на кшталт ICEYE або Capella дають 0.5 м, і різниця між 1 м та 0.5 м - дуже суттєва (на зображенні - ліворуч 1м, праворуч 0.5). Додаємо, що про 1м(в найкращих умовах) ще й каже ворог, що любить пиздіти, ще й під тиском постійних невдач в даній сфері.

Ось так, іноді, коли новину подає людина, що з цим не працює й десь щось чула, росія робить одномоментний прогрес від залежності від оптичних знімків Китая до свого військового працюючого й страшного SAR-супутника.