Підсумки року 2025 рік був вражаюче конченим
Останні роки я не надто волів писати підсумки року, адже як можна писати підсумки 2022 року, який досі не завершився... Проте, 2025 перевершив все попереднє і багато чого реально змінив.
Рік був вражуюче конченим.
Сам початок 2025 року вже пройшов під знаком Трампа. Зеленський у новорічному зверненні ледь не головною темою ставив союзництво з американцями, плазував і перемикав підствітку на Батьківщині. Але, багато це не дало. Трамп перевершив усі негативні очікування, як щодо допомоги Україні у військовому плані та і у геополітичному. Це все спочатку вилилось у відкриту конфронтацію просто у білому домі з Зеленським, а потім просто у фестиваль ідіократії у виконанні інших лідерів світу, які різними дикими способами задобрювали американського президента, щоб його немилість перепала іншим. То Швейцарці злиток привезуть, то німці виписку родового дерева та Фіфі премію мира подарить. Але в любімчиках у Трампа все одно лишились тоталітарні лідери типу Путіна і Орбана, яким він заглядає в рот і жахається щодо можливих нападів на їх дачі. Абсолютно нікчемна історія тривала реально весь рік, коли в тому числі українські дипломати придумували нові фінти, що ми на все згодні, аби тільки мир і оце Росія погана. Навіть оті рідкоземельні підписали, який позор.
Це все не могло вплинути на мораль. З самого початку року з'явився страх, що народ буде менше йти на війну напередодні договорняка, який мав наступити ще в лютому. Так і сталось. Мобілізаційна криза захлинула українську армію цього року. Криза ідей, системна криза та криза моралі зробили мобілізацію напрочуд куцою, що вилилось у шалений дефіцит людей у війську. Хоча, не зважаючи на це, армія по суті посипалась за рік лише раз, під Гуляйполем (військовий провал року). І не зважаючи на постійну потребу оборонятися і при цьому знищуючи просто орди російського зерг раша, не зважаючи на втрату Сіверська, більшої частини Покровська, бої в Гуляйполі і купі інших напрямків, така армія все ще не втрачає керованість і показує дуже високі показники якості.
Більше того, ця потреба в якості, тактику російської інфільтрації та страшну ситуацію з насиченням повітря дронами, армія змогла адаптуватися і перейти на якісно новий рівень. Це, звичайно, успіхи СБС в першу чергу, саме дрони тепер винищують просто фантастичні цифри живої сили противника за день. Водночас наземні сили, що досі переварюють переформатування до корпусної системи адаптуються до мінімізації переміщення людей між позиціями, опановують НРК, навчаються жити на позиціях місяцями, а іноді і більше року, навчаються як обмеженим ресурсом в умовах розмитої лінії фронту вражати противника таким чином, щоб часом і проводити контратаки, як це було в Куп'янську чи в умовах проривів під Покровськом. Словом армія хоч і значним чином втратила ініціативу, але дуже боєздатна та сильна, керована та гнучка, цим можна пишатися.
А от що було шаленим проривом в цьому році, так це дальні удари. І мова як про диверсії шаленого рівня складності типу Павутини, так і просто сотні ударних діпстрайків, які вже ледь не кожну ніч щось розносять в найглибших тилах РФ. Не кажучи вже про фантастичні успіху в Криму, де так методично вибили ППО, що вже і літаки розносимо на злітній смузі. А деякі НПЗ вражались за декілька тисяч кілометрів, а платформи та човни в Каспійському морі? А вантажні човни в Середземному? Додайте до цього всього велетенський крок у розвитку ракетного озброєння, крилатих та інших ракет! Це та сама країна, яка на початку війни в 2014 році мала лише Точку-У!
Ожило і море, ми знову там взяли ініціативу, ударні човни понесли на собі як літачючі дрони так і протиповітряне озброєння, мали збиті гелікоптери та літак. Вперше себе показали підводні ударні човни. І Жарти про підводний човен в степу вже не такі смішні, точніше нам тепер смішніше.
