До речі, #борошнобібліографічний

Дочитав буквально вчора "Історію західної філософії" Рассела.

Не сказати, що я взагалі сильно розбирався в філософії до цього, якось курс філософії на 1 курсі аспірантури мене не надто вразив і екзамен був формальністю, але тепер я б хотів би повернутися на екзамен і повторити розмови більш розгорнуто.

Пану Расселу, на диво, вдалося дуже гармонічно пройтися шляхом з античності до "його" днів середини 20 ст. Ну як, в кінці, як і очікувалось бути об'єктивним складніше ніж з історичної парадигми, але все ж.

Але, що важливо Расселу вдалося не просто зачитувати думки філософів по порядку, а паралельно описувати увесь історичний контекст, що оточував епоху та конкретних людей. Також дуже зрозуміло показаний вплив кожного філософа на подальший розвиток науки. А контекст надважливий в даному випадку, часто стає зрозумілим чому думка розвивалась в конкретному напрямку.

Тому, вдалося зрозуміти чим важливий Платон та Арістотель, в чому прикол Піфагора, відчути всю шизу схоластичної епохи, відчути прорив Декарта, важливість Гегеля і шизу нового часу у виконанні Ніцше.

Словом, пацанове, якщо ви от прямо як я не бельмеса в темі не тямили, але хотіли хоч трохи розібратися, то це прямо воно. Дуже раджу. Дуже корисна книга в цьому плані. Прямо кайф.

Лише, зверніть увагу, що автор частенько дуже суб'єктивний, адже він сам філософ і часто мало уваги приділяє не цікавим саме йому темам і надмірну увагу таким шо цікаві йому але ще та тягомотина. Ну і не цурається на пряму критикувати те з цим не згоден. Тому це треба відчувати.