Повернення із Москви в Одесу
"Ми всі народилися в Одесі, а одеситів завжди тягне до рідного міста, – так пояснює переїзд Алік. – Навіть прислів'я є: "Де народився, там і пригодився". Влітку 2013 року грали з татом на маленькому полі міні-турнірчик. Шість на шість. Батько виглядав на голову сильнішим за всіх.
Якщо озиратися назад, мені дуже шкода, що у тата не склався переїзд до Лондона. Він їхав в Арсенал підписувати контракт. Його манера гри подобалася Арсену Венгеру. Але, судячи з усього, за трансфер батька захотіли занадто велику суму. Тоді на ньому всі хотіли заробити. Тато згадував, що керівники Спартака після повернення з Англії сказали: "Іллюша, ти потрібен тут". Але якщо його так сильно любили у Спартаку, чому не надали можливості продовжити клубну кар'єру в Західній Європі?"
Ілля Цимбалар - про перегляд в Арсеналі
Незадовго до смерті Цимбалар дав мені велике інтерв'ю, у якому розповів, зокрема, і про перегляд в лондонському Арсеналі.
"Під керівництвом Арсена Венгера тренувався тиждень, – пригадував Ілля. – Прилетів до Лондона разом із Єсауленком. Жили на базі. Графік матчів у "канонірів" був дуже напружений, тому тренування більше спрямовувалися на відновлення сил. Зазвичай спочатку проводили легку розминку, потім грали двосторонку.
Пару разів поспілкувався з Венгером – настільки, наскільки могла мені дозволити моя англійська. Арсен сказав: "Молодець, все добре". Але насправді виявилося не все так добре. Єсауленко через пару днів повідомив, що в Арсеналі мені грати не судилося – натрапила коса на камінь у переговорах. Пам'ятаю, вилітали з Лондона рано вранці – увечері Спартак проводив домашній матч із новоросійським Чорноморцем. Я вийшов на поле в стартовому складі. Тож особливо ніколи було засмучуватися. Хоча, звісно, мріяв спробувати себе на цьому рівні".
Максим Розенко, Чемпіон
@championua