​​🇳🇴 Чому Нафтогаз не як норвезький Equinor та при чому тут відставка Коболєва?

Вперше у житті на заправку норвезького нафтогазового гіганту Statoil (з 2018 – Equinor) я потрапив наприкінці 90-х рр. і став вірним клієнтом на десять років. Ця АЗС була місцем, куди їхали не за пальнем, а за емоціями, неперевершеним сервісом та ексклюзивними товарами як хот-доги з норвезьких сосисок, або морозиво Hennig Olsen.

Тоді я не здогадувався, що за мережею АЗС у різних країнах криється нафтогазова імперія яка стала синонімом норвезького.

Заробив достатні капітали на продажі нафти і газу за ринковими цінами як внутрішньому, так і зовнішньому споживачеві, вони почали експансію в інші країни. Сьогодні вони здійснюють видобуток у США, Канаді, Нігерії, Азербайджані, Британії, Бразилії тощо. Мінімум 1/3 нафтогазової продукції Equinor видобуває поза Норвегією. Загалом їхній бізнес охоплює понад 30 країн світу.

Equinor одні з небагатьох у світі, хто володіє технологіям складного видобутку газу з морських шельфів. Свого часу відмова російського «Газпрому» від партнерства з норвежцями стало однією із причин чому закрили колись одне із найперспективніших Штокманівське газове родовище у Баренцевому морі.

Компанія бере участь у більшості глобальних енергетичних проєктів, зокрема, будівництві нафтопроводу «Баку-Тбілісі-Джейхан». Equinor вже давно вийшов за межі нафти і газу. Вони задіяні у безлічі проєктів з відновлюваної енергетики та транспортуванні (мають власний флот зі 150 танкерів та якірних суден).

За останні 10 років компанія принесла чистого прибутку на $32,4 млрд і це враховуючи жахливо кризовий 2020 рік, коли збитки склали $5,5 млрд. Сьогодні Equinor має капіталізацію $68,9 млрд та займає 43-е місце у рейтингу енергетичних компаній світу від Standard & Poor's.

Звідки в норвежців стільки мудрості в управлінні державною компанією, може нам виписати в Україну нафтогазових конунгів? Насправді, некоректно і неправильно називати Statoil/Equinor державною компанією в нашому розмінні.

Вся відмінність норвезької «державної» компанії полягає у тому, Equinor – це публічна компанія, де у держави (в особі Міністерства нафти та енергетики) пакет акцій у 67%, ще 3% належать державному пенсійному фонду. Решта акцій у вільному продажу на двох біржах – Oslo Stock Exchange та The New York Stock Exchange. Статус публічної компанії зобов’язує до дотримання жорстких правил з корпоративного управління та щоквартальної звітності, проходженню незалежного аудиту.

Жорсткі правила стосуються і призначення керівництва. Призначаються збори акціонерів, серед яких є представники з США, Великої Британії, країн ЄС та решти світу. Збори визначають номінаційний комітет, який пропонує для голосування кандидатури на ключові посади. Існуюче керівництво звітується про результати роботи, також незалежний аудитор зачитує свій звіт. А кожен акціонер щодня може слідкувати за якістю прийняття управлінських рішень через призму вартості акцій на біржі.

Українці не можуть вкласти свої гроші в акції Нафтогазу, вони не продаються не те, що на Нью-йоркській, а навіть на вітчизняній біржі. І по динаміці зміни ринкової вартості компанії ми не можемо зробити об’єктивні висновки про якість управління.

Свіжий управлінський скандал з Нафтогазом – яскравий приклад того, що державна власність в інституційних умовах України є злом. Бо у нас рішення приймаються не за економічними аргументами, а виключно за "політичною доцільністю".
via Mykola Malukha