Війни виграють не генерали, війни виграють вчителі та священики. Цю фразу приписують німецькому канцлеру Отто фон Бісмар…
Війни виграють не генерали, війни виграють вчителі та священики.
Цю фразу приписують німецькому канцлеру Отто фон Бісмарку, хоча це не точно. Та це і не важливо зараз, і я більше про вчителів або радше про освіту та науку, адже основний ресурс держави - це люди і людський капітал.
Дякую колегам з Ціни держави за свіже і водночас чудове відео "Чому українська школа деградує? Бідний учитель = слабка країна", дуже раджу подивитись. Це надважливе питання для розвитку та росту України, але йому увага приділяється за залишковим принципом. Як один мій давній друг каже - не треба мені багато говорити, що ви робите, покажи мені бюджет і одразу стають зрозумілими пріоритети міністерств та держави в цілому.
Так ось, освіта та наука нажаль не в пріоритеті. Витрачаються кошти платників податків на, наприклад, сумнівні за ефективністю програми компенсації вартості с\г техніки чи обладнання, чи натягуються на глобус індустріальні парки з купою пільг та компенсацій і тд. Більше того, освіта та наука ніколи, як на мене, не були в пріоритеті в Україні. Самі ж чиновники подавали всім приклад такого ставлення до освіти та науки. Всі ми пам'ятаємо багато випадків, як міністри раптом ставали кандидатами наук, перебуваючи на посаді. Як ніби написати дисертацію - це сходити в магазин. Та що там міністри, ось навіть залізний Головком встигав писати дисертацію та захиститись в перші роки повномасштабного вторгнення. Куплені оцінки, атестати, медалі, дисертації/дипломи і тд - це симптом хвороби, а не її причина.
Витрати на освіту та науку - це інвестиції в довгостроковий розвиток країни і це набагато легше пояснити платникам податків. Ми беремо ваші гривні, які ви сплатили у вигляді ПДВ в магазині чи податку на доходи, і віддаємо їх вчителям та/або оборону, а не умовному агрохолдингу чи фермеру на компенсацію вартості ще одного трактора чи комбайна, в якого і так все в порядку в фінансовому стані.
Я можу про це все говорити, адже добре знаю систему вищої освіти з середини, як вітчизняної так і зарубіжної. Більше того, я теж на початку нульових, зовсім ще зелений, одразу з педуніверу, викладав в середній школі фізику та інформатику. Але мусів поєднувати з іншою роботою, бо в Києві на одну зп вчителя - не реальна справа, хоча викладати мені подобалось. Вистачило лише на рік - пішов в економісти, хоча в освіті та науці залишився до сьогодні