Як підготуватися до зими наступної розповідає експерт
На фоні всіх переможних текстів «як ми пройшли зиму» дуже хочеться поговорити про те, як підготуватися до зими наступної. Ризики наступного опалювального сезону ті самі, що і минулого року.
Розвиток децентралізованої (вона ж «розподілена») генерації навколо громад. Нові електричні та теплові потужності, побудовані під реальні потреби міста й громади. Газ, біомаса, вітер, сонце, батареї, вода — все, що може дати місту електрику і тепло, якщо це правильно пораховано і правильно зібрано в один мікс.
Вона багатьом не подобається. Комусь усвідомлено і чітко — бо хочеться потоки допомоги (тільки минулого тижня ЄС оголосив пакет на 920 мільйонів євро) скерувати в єдине вікно і єдину трубу. Не тільки державні, які досі легко контролювати, але й приватні — недарма ми вже чуємо натяки, що треба відновлювати приватні ТЕС та ТЕЦ. Але з цими все зрозуміло (на жаль).
Хтось же виступає проти децентралізованої генерації, бо вірить у міфи, які розповсюджують перші. Тому давайте коротко розберемо кілька міфів, які досі крутяться в цій сфері.
🤬 Міф №1. Децентралізована генерація — це заміна централізованого опалення, яке треба відключити.
Децентралізована генерація — це, зокрема, установки, які якраз максимально використовують централізоване опалення, бо саме туди можна скидати тепло, яке виробляється разом з електрикою. Тобто це не знищення системи теплопостачання, а її розумне підсилення. Децентралізована генерація не вбиває центральне опалення. Вона його рятує — тому що дає йому джерело тепла, яке реально працює, замість зруйнованих ТЕЦ, відновлення яких коштуватиме мільярди і займе роки.
🤬 Міф №2. Це якісь «острови», не підключені до мережі.
Ідея якраз у тому, щоб усе було під'єднано до електричної мережі. Бо кожна технологія корисна у свій момент: газова когенерація — в одні години, вітер — коли є вітер, сонце в Україні без батарей часто взагалі мало що дає. Саме тому мікс навколо громади треба будувати, виходячи з реального профілю споживання — і по електриці, і по теплу. Під кожну громаду будується специфічний мікс — виходячи з того, що ця громада споживає.
🤬 Міф №3. Децентралізована генерація — це дорого.
Ні. Дорого — це робити без обрахунків і для «галочки». Дорого — це роздати когенераційні установки від донорів, забути про них, а потім звинуватити громаду, що вона не знає, що з цим робити. Правильно спроєктована децентралізована генерація — це вигідно. Такі проєкти повинні мати економіку. Гранти потрібні лише для запуску в роботу та аналізу громад. Самі ж проєкти повинні заробляти на себе.
🤬 Міф №4. Громади можуть самі це побудувати.
Напівправда — і тому найнебезпечніший міф.
Самі — не зможуть. Вони не вміють будувати електростанції. Але без них — нічого не буде. Тому що саме в громад є потенціал підключення, який вони не використовують. Саме вони можуть забезпечити купівлю тепла й електрики для бюджетних установ і теплокомуненерго. Саме вони знають, де може з'явитися економічний кластер, якому потрібне підключення, тепло, електрика. Роль міста — не будувати. Роль міста — створити умови, щоб прийшов бізнес і побудував.
🤬 Міф №5. Усе це добре, але це історія на кілька років.
І так, і ні — знову спрощення, і саме цей міф найбільше бісить.
Минулого тижня ми обговорювали з колегами — людьми, які знають, як будувати, і вже бачили, як працює децентралізована енергетика — конкретну логіку. Як використовувати потужності приєднання громад. Як задіяти можливості водоканалів і теплокомуненерго. Як запустити генерацію вже до наступної зими.
Уже зараз у деяких містах можна побудувати нові потужності. Побудувати новий бекап. Не через три роки. Зараз.
Не існує єдиного рецепта. Кожне місто потребує аналізу: що споживає, які технології доступні, які фінансові можливості. Потім — чіткий концепт: як це технічно, юридично, організаційно працюватиме.
via Роман Вибрановський, Ukraine Facility Platform
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою