Чому не треба залучати українців що виїхали з країни
З незрозумілих причин усі розмови про демографію в Україні зводяться, кінець кінцем, до теми "як повернути українців, що виїхати з України під час повномасштабки".
Ніяк не треба повертати. Так, не треба на це витрачати сили, нерви і головне - кошти. Бо дуже часто починається помилковий хід думок про надання якихось пільг, виплат, допомог тощо (звісно, це не стосується відшкодування від втраченого житла).
Треба думати як перетворити Україну з економічно невільної країни в Європі (разом з РФ ми єдині, хто має такий статус) до держави, де панує економічна свобода.
І до нас потягнуться люди. А ті, хто виїхав і захочуть повернутися, бо тут кращі умови для самореалізації, будуть конкурувати і змагатися з тими, хто залишився в Україні та з іноземцями з інших країн, які здатні краще запропонувати свої здібності для нової батьківщини.
Єдина проблема - економічна свобода є не дуже популярною річчю. Наведемо приклад: слухав інтерв'ю одного відомого демографа/фки і там пролунала думка, що підвищувати пенсійний вік не потрібно і загалом треба лишати все як зараз (тобто збанкрутілу солідарну пенсійну систему).
Наш виклик у виживанні та відновленні полягає у тому, що для України не спрацюють звичайні рішення і моделі (які і раніше у нас не особливо працювали). Треба йти максимально ризикованим і нестандартним шляхом. А це непопулярні рішення.
Хочемо тривалість життя більшу і якісну, добре оплачувану медицину - треба запроваджувати обов'язкове медичне страхування
Хочемо наплив іноземних інвесторів - скасовуємо мораторій на продаж с/г землі та максимальну приватизацію У т.ч. так званих "стратегічних підприємств", бо маємо горезвісний досвід з українською ГТС, яку раніше вважали куркою що несе золоті яйця, а сьогодні - це груда металолому.
Хочемо, щоб була у нас справжня іпотека під низькі відсотки, українські компанії могли залучати гроші на розвиток через фондовий ринок - запускаємо накопичувальну пенсійну систему.
Хочемо нижчі податки для бізнесу - відмовляємося від стипендій за хороші оцінки, заморозку цін на комунальні послуги (міняємо на адресні субсидії), знову ж таки відмовляємося від солідарної пенсійної системи тощо.
Десь таким має бути шлях до відновлення - місцями радикальний, місцями непопулярний.
Але його реально здійснити. Треба просто щоб ті, хто керує країною були відвертими із населенням і казали про реальний стан речей.
А то у нас кумедні випадки, коли вчорашні реформатори, що писали статті про неефективність державного управління (держпідприємства, солідарна пенсійна система, вища освіта тощо) з приходом на керівні посади різко стали апологетами того, що нещодавно критикували.
Хоче це має логічне пояснення: поточна кадрова політика вищого керівництва цінує лише дві якості - вірність і лояльність. Ніхто немає права критикувати дурне рішення, можна лише дискутувати як втілити в життя це дурне рішення. Чи то кешбек на українські товари чи то 3000 км халяви на збанкрутілій Укрзалізниці.
А що саме треба робити у нашому фундаментальному відео: 🤱Українці вимирають: що робити з демографією?
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою
