🇺🇦 Український MilTech перестає бути вузькою історією для кількох бізнес-ангелів.

Forbes описує це як ринок трьох «Л»: локальне виробництво, локальні компоненти, локальні співробітники. Саме так нині працює оборонний сектор у світі: країни хочуть не просто купувати зброю, а мати виробництво, технології й команди у себе.

Показовий приклад — Bravo Dynamics. У травні 2026 року на польових випробуваннях їхня технологія дозволила наземному дрону Rovertech проїхати 90 м лісосмуги, не втратити керованість і продовжити передавати відео. Рішення має закрити одну з ключових проблем наземних роботизованих комплексів — втрату зв’язку через складний рельєф або вплив РЕБ.

Лід-інвестором Bravo Dynamics став синдикативний фонд United Angels Network. Торік інвестори UAN вклали в компанію $125 000, а мінімальний поріг входу для одного інвестора становив $10 000.

За 2024–2026 роки інвестиції UAN сягнули майже $1,2 млн, із них $755 000 — в оборонний сектор. Серед проєктів, у які повірили інвестори: Buntar Aerospace, M-Fly, Frontline, HIMERA та Bravo Dynamics.

Що саме шукають інвестори? Не просто «залізо», яке завтра може заблокувати ворожий РЕБ, а інтелектуальну складову: автономність, штучний зір, захищені протоколи зв’язку, алгоритми й власну технологію. Саме інтелектуальна власність може формувати високу капіталізацію компаній і давати венчурні «ікси».

Типовий чек для ранньої стадії, за оцінкою Oschadbank Premium, — $100 000–500 000 за міноритарну частку. Але сектор швидко дорослішає.

Публічно розкриті інвестиції в українські DefenceTech-компанії зросли з $1,1 млн у 2023 році до понад $105 млн у 2025-му. Тобто майже у 100 разів за два роки.

Попит уже такий, що в грудні 2025 UAN відкрив другий синдикат у тому самому раунді.

На ринок заходять і нові інструменти. Inzhur готує формат інвестицій в оборонку через корпоративні облігації або сертифікати нового фонду, запуск якого очікується влітку 2026 року. Логіка проста: великі виробники можуть виробляти й продавати більше, але їм бракує обігових коштів на матеріали та комплектуючі.

Найцікавішими можуть бути не наймолодші стартапи й не майбутні оборонні гіганти, а компанії середнього масштабу. Вони вже заробляють десятки мільйонів доларів в Україні, але потребують капіталу для розширення.

За класифікацією Finpoint, оборонний бізнес має три групи: стартапи, де ще більше хайпу, ніж бізнесу; «єдинороги» та близькі до них компанії, яким потрібні сотні мільйонів доларів; і середній сегмент між ними. Саме третя група зараз виглядає найбільш інвестиційно цікавою.

Чому інтерес зростає? Світ мілітаризується, а реальна війна показала: на полі бою дедалі більше вирішують дрони, автономні системи, зв’язок, сенсори, софт і ШІ. Приклад — IPO на Nasdaq компанії Swarmer, розробника софту для дронів: її капіталізація після стрибка й корекції тримається біля $500 млн.

Але ризики дуже високі. Це законодавчі обмеження, залежність від одного замовника — ЗСУ, невизначеність після війни, складність виходу з інвестиції, помилки в бізнес-моделі й навіть фізичне знищення виробництва внаслідок ударів ворога.

Тому MilTech — це не проста інвестиція для всіх. Це сектор із величезним потенціалом, але й з дуже високим ризиком. Поки в ньому може бути багато «піни», а якісна аналітика перспективності розробок лише формується.

До речі, Inzhur готує новий формат – інвестицію в оборонку через корпоративні облігації або сертифікати свого нового фонду. Це будуть сертифікати на 1000 грн на загальну суму 5 млрд грн.

З нетерпінням чекатимемо... це буде унікальна для України та світу загалом річ. І гарний інструмент для збільшення капіталів українців.

Нагадаємо, є відео 🪖Український ОПК: $55 млрд потенціалу і держава - проблема галузі

📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою