Світ відчуває падіння рівня дипломатії через грубі образи та звинувачення
Все частіше можемо помічати падіння рівня дипломатії в світі. Які перейшли на ступінь взаємних грубих образ та звинувачень. Особливо напруженим це почало відчуватись під час останніх подій пов’язаних з російською дипломатією. Так, наприклад, в Твіттері посольства Росії в Білорусі, був пост про те, що нібито країни Балтії та Чехія мають #SmallDickEnergy. Та й взагалі, все частіше йде твіттерний конфлікт не тільки поміж росіянами, а й взагалі серед великих держав. Китай неодноразово поводився аналогічним чином по відношенню до США.
Насправді, твіттерізація і подальша карнавализация дипломатії та політики неминучі, принаймні на нинішньому етапі суспільного розвитку країн, і це безпосередньо пов'язано з повсюдним впровадженням демократичних норм.
Масова демократизація зазвичай сприймається, як щось нове; насправді це процес повернення до глибокої архаїки, до часів племен, племінних королівств і полісів, коли вільні громадяни безпосередньо брали участь у визначенні зовнішньополітичного курсу.
Те ж саме стосується і внутрішньополітичного курсу, фактично, коли заради утримання своєї влади йде актуалізація через меншини, котрі лише руйнують поняття рівності стаючи рівнішими за інших. Тут важливо згадати листа Квінта Цицерона до свого брата - майбутньому великому оратору Марку Цицерону, в якому він дає поради, як стати консулом. "Ось про що повинен ти міркувати мало не кожен день, спускаючись на форум:
« Я - людина нова, домагаюся консульства, це - Рим »", - наставляє майбутнього великого політика його брат - Шанси у тебе є, не дивлячись на те, що ти людина не шляхетна, - пише Квінт, - тобі не буде важко боротися з цими суперниками, які в набагато меншому ступені знамениті своїм походженням, ніж знані своїми, пороками. Тобі, Цицерон, навіть «бажані такі суперники: обидва з дитинства вбивці, обидва розпусники, обидва в потребі». «Намагайся залучити на свою сторону знатних молодих людей або хоча б зберегти тих, хто до тебе розташований». Але, в той же час, «подбай про те, щоб було ясно, що у тебе є численні друзі з різних станів», адже і раби впливають на думку своїх господарів.
Агітація повинна охоплювати не тільки столицю, а й поширюватися на провінції і колонії. Необхідно обіцяти допомогу всім, навіть тим, хто нею ніколи не скористається. Кандидат повинен бути завжди люб'язним і спокійним, до кожного на вулиці звертатися по імені, слухаючи раба, шепоче на вухо. На людях слід з'являтися з великим почтом, щоб всі думали, що у претендента багато друзів. Сенаторам слід нагадувати, що він завжди буде на їхньому боці, стану вершників, що він з їхнього роду, а народу - що він захищав у судах популярних трибунів.
Головне для перемоги на виборах - допомога друзів і симпатії народу. «Якщо ти хочеш бути обраним, - закінчує свій лист Квінт, - то хвали всіх і все!»
Все це призвело до того, що в Сенат, як зараз в президенти та депутати, потрапляли ті, котрі нічого не бажали окрім набиття власних кишень, про що писав Пліній Молодший сенатору Мецилію Непоту:
«Він вважав неподобством (так і є), що люди, домагаючись магістратур, вважають Рим і Італію не батьківщиною, а готелем або заїздом, як іноземці. Кандидати бігають туди-сюди; почувши, що щось продається, торгуються навперебій і цим ще набивають ціну.»
Хоч би яка не була б нинішня демократія - справжня або імітаційна, - вона в будь-якому випадку апелює до думки населення. Навіть подивившись на приклад Росії, хіба не відповідає даний твіт природі звичайного робітника з Твері? Відповідає, особливо коли воно відполіроване масивами пропаганди через ЗМІ.
А тим часом, кандидат в вожді чи вождь скаче голим через мечі на потіху публіці, обсипаючи образливими твітами вождя племені, і буде скакати до тих пір, поки колесо історії не зробить черговий оберт і не зробить дипломатію знову справою вузького кола аристократів, здатних відстояти своє домінування за допомогою чарівної зброї - як вожді Бронзового століття або лицарі Середньовіччя.
