Падіння великих держав почалось з економічної кризи 3 століття

Занепад великих держав та гегемонів відбувається не одразу. Так загалом прийнято вважати, що Падіння Римської Імперії розпочалось під час кризи 3-го століття. Коли економічна криза та політична нестабільність поставила римлян фактично на коліна перед міграційним нашестям варварів (котрі робили це ще й з кліматичних причин). Упустимо схожість культурних зрушень того часу, котрі співпадають з теперішнім. А поглянемо більш на економічні та політичні чинники.

Так у другій половині 2-го століття і до майже його кінця, на кордонах Римської імперії не вщухали так звані Маркоманські війни. Перед ними тривав майже 70-річний довгий мир по всій Римській Імперії, і лише відбувались війни з Парфією з короткочасною окупацією Месопотамії, яка іронія чи не правда? І саме Маркоманські війни показали те, що Римська імперія «проспала» утворення племінних союзів проти неї, чим дозволила проникнути германцям аж до Адріатики, і деяким племенам аж до Греції з Афінами.

Так вже трапилось, що саме тоді Імперія переживала важку епідемію чуми, котра забрала з собою значну кількість населення. Що вже казати про економічну кризу, коли не було коштів навіть на доукомплектування легіонів, та довелося наймати рабів даючи їм волю та обіцяючи римське громадянство.

Так, звичайно Марк Аврелій тоді переміг германців, але криза в управлінні Імперії та суцільний занепад вже було не зупинити, що й привело до загибелі Римської держави. Але до чого такий довгий вступ? Останні події показують, що США втрачає позиції у світі. Відступ з Близького Сходу, відступ з Афганістану. Неспроможність суттєво показати свою позицію по Тайваню, призводить до того, що гегемон вимушений сконцентруватись на одному напрямку. В даному випадку – це протистояння з Китаєм.

Минулого разу я акцентував на тому, що деякі аналітики вже почали прямо казати про те, що не можна потурати Росії задля її відторгнення від Китаю. Бо Росія вже є її сателітом. Неспроможність показати позицію в Європі використовується регіональними лідерами. Так вже пролунала інформація про те, що є можливість зняття санкції з Північного потоку – 2, а саміт може призвести до певного розмежування сил в Європі, щоб США мала можливість перекинути їх на Тихий океан.

Але тут допускається головна помилка в тому, що Росії не можна довіряти, Москва коли побачить слабкість в питанні європейської безпеки, обов’язково спробує повернути собі позиції втраченого впливу на пострадянські країни.

Про слабкість теперішньої адміністрації почали говорити навіть «демократичні» ЗМІ, так New York Times акцентували на тому, що Байден витрачає години на консультації з аналітиками майже по кожному питанню. Байден навіть прочитав лекцію військовим та ветеранам Центрального розвідувального управління про характер та мотиви Путіна, що насправді Кремль хоче щоб з ним поводились прямолінійно. Після чого провів телефонну розмову з Путіним, і під час прес-конференції присвяченій цій розмові фактично оголосив бажання перезавантаження відносин.

Чи є це проявом державної позиції? Ні, це відступ, який чітко прописує те, що американська ера зараз переживає дуже важкі часи. Ще рано казати про її повний занепад, але якщо подібне буде продовжуватись й далі, то її чекає аналогічне падіння.