З російських мобіків роблять мобілізаційні полки як в лднр

​​Фактически это повторяет все то, что говорил на стриме в Жорна Агрорейху. А именно то, что из российских мобиков будут делать мобилизационные полки по образцу НМ ЛДНР.

Без броников, без нормальных касок - это все военкоматы отбирают, если с своим пришел. И будут гнать на убой, как скот. Актуальными становятся теперь воспоминания тех, кто воевал в Вермахте.

"Закурюю папіроску, закривши передше голову плащпалаткою та присівши в рові. Час–до–часу підношусь та напружую зір в сторону річки. Під час однієї такої провірки щось мигнуло на ясній смузі впереді. Це мене стривожило… Напружую зір, щоб хоч трішки пробити цю темінь ночі. Якось відрухово беру ракетницю… Чейже нічого не станеться, я ж на стійці… Примикаю очі, щоб блиск вистрілу не осліпив їх, та стріляю вгору. Блиск — і вогняна куля скоро збивається вгору, щоб за декілька секунд розсипатись сотнями іскор, що освічують терен. В моменті мого вистрілу почувся сильний крик кілька десяти людей на протилежному березі річки.

Безперервне «Гу–р–р–р–а!» струснуло спокій та тишину темної ночі, блискавичним рухом кладу приклад кулемета до правого плеча та натискаю на спусковий язичок… Голосне «та–та–та–та!» покотилось здовж річки, наче б хотіло заглушити це дике та зловіще «Гу–р–р–р–а!», що сколотив спокій ночі. Зривається збуджений стрілами Руді.

Кричу, щоб вистрелив ракету, — умовлений знак, що «ворог наступає». За хвилину темряву ночі прорізіує вистрілена Рудієм ракета й розсипається червоно–зеленими іскрами. Цілий відтинок заалярмований: «Ворог наступає!» — подає знак вистрелена ракета. Стріляю довгими чергами від права до ліва та навпаки. Приціл — дещо вище ясної смуги, що видніє переді мною. «Розбудився» опірний пункт, якого обороняє перша чота, а на який і наступає ворог. Сильні детонації впереді наших становищ свідчать про те, що наша артилерія «сипле» загороджувальний вогонь. Обізвались і ґранатомети, але й ворожа артилерія не дрімає. Тепер уже ракета за ракетою розтинають темінь ночі, роблячи з неї день.

Спокійна темна березнева ніч перемінилася в справжнє пекло. На горбку довкруги опірного пункту першої чоти — найбільша напруга цього нічного бою: звідти чути глухі вибухи ручних ґранат та короткі черги з машинових пістоль. Видно, що там іде вже рукопашний бій.

Стріляю пристрасно із свого кулемета, змінюючи ленту за лентою. Уже два рази міняв я цівку, що розпеклась до білого. В міжчасі прибігає наш ройовий, йому здає звіт вістун Руді. Із ройовим прибіг стрілець, що приніс запасні скриньки амуніції. Тепер уже падають стрільна впоблизу нашого становища. Видно, що ворог починає «нащупувати» нас. Бій затягується аж до ранку. Надворі починало сіріти, а з тим ущухав і бій. Цілий горбок, де була перша чота, оповитий димом та мрякою, що піднімається з річки. Від вістового, що біг помимо із першої чоти до команди другої чоти, довідуємося, що ворожий наступ відбито. Двох убитих та трьох ранених — це фінал сьогоднішньої ночі. Так пройшла ще одна ніч, яких буває багато на такому довгому східньому фронті. Одна лише різниця, що за такими ночами чоловік ніколи не жалкує, ба навіть почувається щасливим, що остався в живих."

Євстахій Загачевський. Спогади фронтовика