Французькі держслужбовці не страждають матеріально від карєри
Натрапив на невелику статтю про французьку державну службу. В самій статті немає нічого революційного, це просто набір фактів, але серед них виділяється ключовий факт - французькі державні службовці не страждають матеріально від того, що обрали кар'єру саме в державному секторі.
В українських дискусіях про оплату праці державних службовців, розповсюджена така теза, що, мовляв, така вже у держслужбовців доля - отримувати менше за представників приватного. І це не просто розмови в інтеренті, ця думка, наприклад, становить дуже важливу частину книги "Адміністратегія", де іноземні автори (щоправда, східноєвропейські) розповідають про особливості роботи в державному секторі. Так, ваша відповідальність буде значно більша, як і об'єми роботи. Так, ваша робота буде дуже складною (всім скептикам рекомендую якось змоделювати процес написання законопроекту) і великих грошей ви не отримаєте. Але пошана!
Ця думка переважає і у самих українських держслужбовців і у людей, чиє розуміння хоч трохи виходить за межі "ну, еее, там ВАРУЮТЬ". Героїчно віддавати борг державі, марнуючи роки у злиднях (спробуйте прожити на зарплату в 11.5к в Києві, наприклад. Або пожити на мінімальні зарплати в регіонах) - ось наш шлях. Схожою логікою користується і держава, коли зменшує обсяг державних службовців. Оскільки зменшення кількості держслужбовців і перегляд окладів це 2 різні процедури (в першу чергу - за складністю реалізації), зменшення автоматично не призводить до збільшення окладів. А в українських реаліях - ніколи не призводить.
Не рятують ситуацію і премії. Виписування собі багатовідсотокових премій - забава для політичного керівництва, назначенців та їх улюбленців на роботі. Прості працівники стабільно бачать тільки одну премію - за вислугу років, яка обмежується 30% від їх окладу. Бонус приємний, але в при окладах від 6к до 11к - не визначальний. Інші ж бонуси можна побачити дуже нечасто - вибити додаткові бюджети на них майже неможливо.
Звісно, в умовах війни це не дуже актуальна розмова. Але війна закінчиться і після неї постане багато проблем, кожна з яких потребуватиме державного втручання для її вирішення. Сьогодні державна служба організована погано або дуже погано. Без її реформи буде неможливо вчасно та в повній мірі подолати післявоєнні виклики. І реформа має починатися з того, що зі служіння, держслужба перетвориться на звичайну, нормально оплачувану, складну та специфічну, роботу. Саме роботу, а не служіння.
