Бачу в коментарях реакцію людей, і ось що хочу додати. Так, як було до 24 лютого, більше не буде.

Садка вишневого коло хати також не буде, допоки не зможемо вирішити нагальні питання. А їх буде валом. І вони будуть дуже болючі.

Бо після війни інакше буде не може. Бо для всього пострадянського та постросійського суспільства Україна стала центром тяжіння. Якби такого не було, не було б проблем з мімікруванням росіян під українців, що робить дійсно проблему для прийняття українців з пострадянщини.

Так чи інакше – так, як колись, вже не буде. Україна, як і Польща, стала регіональною державою з софт-авторитарним режимом (нагадаю, що навіть уряд Порошенка так класифікувався), і це накладає відповідальність, котру так чи інакше мають розділяти усі громадяни.

Зрештою, доля драконовбивці завжди одна і та ж.