Насправді це б було чудовим піар-ходом, прийняти тих хто підтримав тебе після того як їх вигнали.

До речі про це варто трохи поговорити. Так як вже не перший раз трапляються на очі російські боти в українських пабліках, котрі тільки посилюють неприязнь до тих хто перейшов на наш бік. Що є кардинально неправильним хоча б з точки зору моралі, я вже мовчу про практичність.

Ця війна має значно більш глибший сенс ніж здається на перший погляд. Звичайно, це війна за незалежність нашої держави, за існування нашої нації. Але якщо брати глибше, то це велика та остання (пост)радянська війна. Де люди з фактичного одного культурного простору (а коли до повномасштабки в трендах того ж ютубу були суто росіяни, то це є єдиний культурний простір) ведуть криваву та жорстоку "громадянську" війну.

Не дарма про це заговорили в Росії, бо вона для них самих стала такою, бо вона в них вже йде. Є ті хто за Україну ризикують фізично, є ті хто ризикує усім фактично. Так само як і в України є достатня кількість зрадників та колаборантів, з котрими ми боремось або народним судом, як це було в деяких місцях деокупованної Херсонщини, або законом (мені особисто більше до вподоби історія про те, як на Херсонщині учні зарубали сокирою вчительку колаборантку, віє від цього козацьким півднем).

Але повертаючись до теми - ця війна є війною ідей, та векторів розвитку. Минулого та майбутнього. І ми маємо гуртуватись, з усіма, хто за нас проти червоної некромантії.