Вступ фінляндії до нато виявив справжні причини російської агресії
Вступ Фінляндії до НАТО не викличе дуже відчутних суттєвих відповідей з боку РФ. Якоюсь мірою це лише привідкриває завісу реальних причин російської агресії. І дійсно, реакція на «розширення НАТО» це лише симптом, але не основна причина.
НАТО це лише обгортка зручна для розуміння середньостатистичного росіянина, як слід пропагандистськи відточена ще у пізньорадянські часи. Сам по собі цей блок не є «надбудовою» над країнами Заходу - радше, інструментом продовження їхніх інтересів, які все одно існували би і без блоку. Хоч НАТО є і досить якісним прикладом міжнародної організації, це все ж, в першу чергу міжнародна організація.
Те, що десь з початку 2000х РФ всіляко «конкурує» з «агресивним блоком НАТО» це лише наслідок того, що досить довго на підготовчому етапі керівництво РФ не могло заїкнутися про пряму ворожнечу із США як державою. Досить таки геополітичне питання - протистояння Росії і Заходу було самим російським керівництвом замасковане під суто безпекову обгортку. А далі, по мірі наростання протистояння дійсно безпекові загрози збільшувались.
У підсумку, за суто протидією нібито військово-політичному блоку з боку російського керівництва потягнулись рішення у сфері цензури, порушення прав і свобод громадян, докорінної зміни публічної культури і контролю за інтернетом - аж до блокування YouTube, яке помалу в РФ готується. Російське широковідоме ютуб-шоу ЧБД (по суті, його створює орбіта Газпром-медіа - ТНТ) вже заявило про перехід з YouTube у VK Play. А почалося все із такого маленького «протистояння двох систем» у військовій сфері.
Насправді, цим переходом від суто «військової конкуренції» з НАТО до повноцінного культурного, політичного і економічного конфлікту із Заходом для РФ який відбувся протягом 2000-2023 років можна досить добре проілюструвати одну з теорій міжнародних відносин. Представники Копенгагенської школи міжнародних відносин у 1980-90х створили досить живу і притомну теорію сек‘юритизації, по суті явища коли в політиці безпекова загроза роздувається до нечуваних масштабів, що дає можливість під призмою цієї загрози розвинути реалізацію «надзвичайних заходів» - тобто обґрунтувати вихід повноважень влади далеко за межі правових норм.
Ось ця «секьюритизація» це і є політологічне пояснення, що сталося з РФ за останні двадцять років.
