Суспільство хвилюється чи підуть служити депутати та судді
Багато цитують строчку з інтерв’ю Тараса Чмута, що в цій війні служити будуть всі. Посполиті хвилюються: «а чи підуть служити депутати та судді?» чи «діти депутатів та суддів?». В принципі така реакція не дивує, бо наше суспільство, як і рік тому, залишається неоднорідним і війну сприймає по-різному. Що закономірно, бо в новинах і далі пишуть тільки про успіхи ЗСУ, часто ігноруючи проблеми. І тому чимало співгромадян перебувають в ілюзіях. Не розуміють, навіщо йти до війська, коли війна скоро закінчиться, а Росія впаде? Масла у вогонь підливають новини про неадекватні витрачання чималих сум грошей державними та муніципальними установами в воєнний час, про корупцію та зловживання владою з боку чиновників та депутатів, та про наїзди п’яних водіїв на військових на блокпостах після комендантської години.
Тому і маємо відсутність суспільного консенсусу в тому, що ця війна є війною за виживання української нації як такої і української держави. І, як наслідок, немає розуміння, що боронити Україну мають всі, а не тільки «обрані». При чому розуміння цього не має як в низах, так і в верхах.
Наведу аналогію з порівняно недавньої історії. Південний В’єтнам, кінець 60 – початок 70 років ХХ ст. Країна еліти і населення якої не могли порозумітись між собою та відійти від старих пережитків, заради спільного майбутнього. І все трималося на військовій та матеріальній підтримці з боку США. І певний час перемога в війні з комуністами вважалась неминучою, як і подальше економічне зростання. Бо «Америка з нами» (с). Але раптом США припинили підтримку сайгонського режиму, який самостійно протримався трохи більше 1,5 року і швидко впав під ударами комуністів. І місцеві еліти та «бійці економічних сил Південного В’єтнаму», для яких то весь час була «не моя війна» (с) опинились або в могилі, або в концтаборах, або в біженцями в інших країнах (цим ще пощастило, але їх було небагато). До речі, схожий сценарій нещодавно всі спостерігали в Афганістані.
Тому перспективи в цій війні у нас є. І мої висновки з посту річної давнини актуальні зараз як ніколи. 👇👇👇
