Будьмо відвертими. Україна як держава і українці як державотворча нація, іспит на право існування на мапі ще не склали.

Бо цей іспит є довготривалим. Заслуговувати на державність і націю – це не тоді, коли всі вийшли козакувати, як навесні 2022 року. Державність заслуговується інституціонально.

Коли за рішенням «я тут живу» йде відповідальність за власний дім. А не виростає колективний Скрібян з піснею «Нас кинули, псом Патроном развели за спинами».

Чим більша прірва між різними кластерами суспільства – тим більша ймовірність, що будувати будемо «інший проект». Чужий за національною ознакою.