Переведення з тилових частин в піхоту симптом проблеми

Коли ми говоримо про переведення з тилових частин в піхоту, треба розуміти, що це є симптом проблеми. Сама проблема глибша та гостра по відношенню до населення.

Йдеться про наступне. Коли приходить наказ на формування з тилових частин н-ної кількості людей в піхоту – це означає, що Командування Сухопутних військ та ГШ не мобілізувало н-ну кількість людей з мобілізаційного пулу.

Звичайно, тут посипляться питання: а де ж інші, кого мобілізували влітку чи раніше? І тут до діла йде така холодна річ, як суха статистика. Ми маємо певні дані відносно втрат вбитими та пораненими - вбитими приблизно 100 тисяч, пораненими 400 тисяч. З цих 400 тисяч певний відсоток повертається до війська. Була інформація, що цей відсоток не перевищує 50%.

Але в цю статистику не потрапляють небойові втрати. І це не про умовних загиблих в ДТП, а про тих, хто отримав травму, не пов'язану з бойовими діями. Чи хворобу, котра робить людину небоєздатною. Такий відсоток значний. Якщо б його не було, не було б постійних змін до 402 наказу про розклад хвороб відносно придатності та непридатності до служби.

Тому проблема лежить саме в політичній моделі реалізації мобілізації. У Києві КМДА, Нацполіція та ТЦК працюють відносно разом, щоб виконувати план по мобілізації. Чи працюють так у Одесі чи Чернігові? Питання риторичне.

Не хочете, щоб ТЦК вело бусифікацію? Є гілки виконавчої влади та ті, хто за законом має обов'язки та повноваження відносно мобілізації населення. Якби вони виконували обов'язки, крайнощів не було б.

А це вже питання до влади загалом. Відносно їх можливостей та бажання.

P.S. Буквально вчора бачив некролог загиблого поліцейського в Торецьку з окремого стрілецького батальйону, сформованого в лавах МВС. Це окрема ремарка відносно тези «Поліцію в окопи». І таких батальйонів вистачає.