Пьєтро паролін може стати компромісним кандидатом на пост папи

​​Багаторічний дипломат Ватикану Пьєтро Паролін (Італія) може стати вибором, якщо битва консервативного та ліберального кліру зайде в клінч і треба буде обрати, щоб вийти з нього. Паролін ближчий до ліберальних кіл, проте його важко назвати великим теологом чи провідником якихось ідей. Скоріше він може бути обраний як технократ, який більше націлений на функціонування механізму, ніж на ті чи інші реформи чи зміни. Ліберали можуть бачити в ньому того, хто збереже "спадок Франциска", консерватори того, хто не поведе їх далі по цьому шляху. Він неодноразово поводив себе як прагматик, схожий більше на якогось політика, ніж на релігійного діяча, за що неодноразово критикувався, за ту ж саму угоду з Китаєм. Його прихильники кажуть, що він врятував католиків від масових переслідувань шляхом "сдачі" диссидентів, критики - що він поклав католицьку церкву під китайських коммуністів. Але в цьому весь Паролін і очікувати від нього чогось більше не варто.

Плюси: Папство Франциска було часом ідеологічних війн і ходінням на межі розколу, Паролін-технократ може стати фігурою, яка дасть Церкві перепочинок від великих потрясінь. Він може стати компромісною фігурою, якщо жодна з "фракцій" не зможе отримати переконливу перемогу, а бажання трохи спокою перевісить бажання ліберальних чи консервативних реформ.

Мінуси: Паролін - бездушний церковний бюрократ - уособлення того, що Церква обіцяла бороти як мінімум з часів Другого ватиканського собору, обіцяючи більше демократизму, ближче до пастви і більше про проповідь та менше про церковну ієрархію. Паролін уособлення прямо протилежного і занадто явна перемога умовного церковного "deep state" (термін звісно використовується в жартівливому сенсі). Безумовно Паролін не той пастор, хто здатен буде повести Церкву в ту чи іншу сторону, збільшуючи паству і надаючи Церкві нові (чи старі як нові) сенси. Він радше був би міжцарством.