До 2012 року експортні контракти на зерно обов язково реєстрували на аграрній бі
Історія дрібних регулювань на мільйони 1: обов’язкова реєстрація зовнішньоекономічних контрактів на експорт сільськогосподарської продукції на Аграрній біржі до 2012 року
В минулому дописі я зачепив теперішні події на ринку зернових, виконання форвардних контрактів та ініціативу із запровадженням мінімальних цін на зернові з метою підтримки доходів фермерів. До речі, законопроєкт №4277 був зареєстрований ще 23 жовтня, а от самого тексту законопроєкту, пояснювальної записки та порівняльної таблиці нема і до нині. В серії наступних декількох дописів, я хотів би нагади про те, як з ринку агропродовольчої продукції можна збирати мільйони доларів під зовсім благородною чи невинною ідеєю/метою. Я не беру досить очевидні приклади експортних обмежень (квоти, мита чи неповернення ПДВ), а хотів би зупинитись на більш витончених прикладах, не таких масштабних, але все ж таки помітних і які, врешті-решт негативно відбиваються на доходах сільгоспвиробників. З миру (з ринку) по нитці, як то кажуть... Одним з таких прикладів була до кінця 2012 року обов’язкова реєстрація зовнішньоекономічних контрактів на експорт сільськогосподарської продукції на Аграрній біржі з невинною метою "контролю кількості експорту".
Без відповідного документу с/г продукцію не можна було експортувати. І це при тому, що 1) інформацію про експорт без проблем можна було взяти з митниці, 2) контракти заключались не на біржі, але повинні були реєструватись на ній. Більше того, обов'язкова реєстрація коштувала грошей (збір за реєстрацію експортних контрактів та послуги брокера). В цілому витрати на реєстрацію та укладання зовнішньоекономічного контракту на експорт сільськогосподарської продукції на Аграрній біржі становили в середньому 0,15 – 0,2% від вартості контракту. Оціночні витрати агробізнесу на реєстрацію та укладання зовнішньоекономічних контрактів на Аграрній біржі становили біля 11 млн дол США в 2011 році. Зважаючи на специфіку ціноутворення в ланцюжках поставок продукції в зерновому та олійному секторах, це все перекладається на плечі с/г виробників у формі нижчих закупівельних цін. Іншими словами, с/г виробники втрачали/ недоотримували на кожній тонні зерна, насіння соняшнику та ріпаку. За розрахунками такі втрати дорівнювали від 50 центів до 1 долара на кожній тонні зернових та олійних. Більш детально - в аналітичній записці
