Ейджизм в аграрній політиці/держпідтримці фермерів

Ейджизм – це дискримінація за віком. Вчора Комітет з питань аграрної та земельної політики ВР рекомендував до ухвалення за основу ЗП №4046 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання діяльності фермерських господарств». В ньому є декілька потрібних речей, які врегулюють статус земель постійного користування та можливість розвитку зеленого туризму. Проте є одна річ, яка передбачає включення у законодавче поле можливості окремої програми підтримки фермерів до 35 років. Головна мотивація – що це «надасть можливість сільській молоді реалізувати свої підприємницькі ініціативи та сприяти зупиненню міграції молоді із сільських територій»

Одразу виникає запитання, хіба 36 чи 40 років – ще не молодість? Або чому 50-річний чоловік/жінка, які вирішили займатись фермерством гірші за 25 чи 35-літнього? Може краще підтримувати тих, хто повернувся в свої 55-60 років з міст в села на пенсію, подалі від міської метушні і теж хоче займатись фермерством? За нашими демографічними даними, до-речі, наскільки я пам'ятаю, очікувана середня тривалість життя тих, хто досягнув позначки 60 років (в чоловіків) – 20 років. Більше того, це свого трансфер технологій для села, оскільки, зазвичай, такі люди мають «вищий людський капітал», бо свого часу через ініціативність та інші речі втекли з села, набули досвіду в місті і тепер можуть цей досвід використати в своєму сільському періоді життя. Може краще фокусуватись на підтримку новостворених фермерів, а не на вік того, хто створює?

Хтось скаже, що це є в ЄС. Це так, але: 1) планка «молодості» там – 40 років, 2) проте все одно це означає, що це гарна політика. Вся аграрна політика ЄС для нас приклад того, як не треба робити, за виключенням окремих елементів, писав про це тут.