Яку частку кінцевої ціни продуктів харчування отримує сільгоспвиробник

Вчора Ольга Трофімцева запостила цікаві дані німецького Тюнен-Інституту щодо частки німецьких фермерів в кінцевій вартості продовольчих товарів (з 70з років). Висновок – фермери отримують все меншу частку кінцевої ціни. Нижче (див Рисунок) – я відтворив аналогічні дані по США, - картина та сама) В Україні ситуація – аналогічна. Нижче – приклад для одного продукту – свинина. На минулому тижні в моєму курсі Аграрні ринки та політика в Київській школі економіки мої студенти також робили подібні розрахунки по молочній продукції і результат подібний.

Звичайно, всі розуміємо, що і переробка, і доставка і тд потребують витрат. Також збільшення розриву (чи зменшення частки формерів в кінцевій ціні) зумовлене а) консолідацією посередників, а головним чином рітейлу; б) більш складним ланцюжком із зростаючими вимогами до харчової безпечності, стандартів; в) зростаючими доходами і вимогами з боку споживачів/попиту.

Що залишається робити сільгоспвиробникам в такому випадку? Як на мене, є принаймні 2 речі:
1) Нарощувати свою ефектиктивність/продуктивність. Це дозволить підтримати свою прибутковість.
2) Консолідуватись (а малим кооперуватись), що і спостерігається повним ходом у світі

А і ще, раз Тюнен-Інститут (чи Мінсільгосп США) може робити такі розрахунки, то невже нашому Інституту аграрної економіки таке не під силу?)