Про зерновий меморандум
Сьогодні Українська зернова асоціація провела пресконференцію, присвячену 10-тій річниці зернового меморандуму між зернотрейдерами та Урядом. Хочу в цьому дописі поділитись результатами попереднього аналізу цього явища і справді відзначити його певну позитивну ринкову роль.
Про що мова? Починаючи з жовтня 2011 року Мінагрополітики/Мінекономіки та експортери зерна щороку підписують джентельментську угоду про максимальні обсяги зерна, які можуть експортуватись впродовж маркетингового року – таке собі добровільне обмеження експорту зерна. Коли сукупні обсяги експорту досягають 80% межі погоджених обсягів експорту, визначеного в меморандумі, міністерство має вирішити завчасно, чи обмежується експорт чи ні. Крім того, в рамках меморандуму налагоджувався регулярний обмін інформацією щодо експортних потоків та балансу зернових.
Чому виникла потреба у меморандумі? За період з 2006 по 2011 роки, Уряд України просто «дістав» зерновиків, сільгоспвиробників та міжнародних партнерів непередбачуваними обмеженнями експорту зернових: були і заборона і експортні квоти і мита. Непередбачуваність – велика проблема і втрати в торгівлі і для сільгоспвиробників, оскільки експортні обмеження зменшують закупівельні ціни для сільгоспвиробників. В окремі роки втрати сільгоспвиробників сягали 3 млрд дол США або майже третину аграрного ВВП. Тому учасники ринку та міжнародні партнери запропонували Уряду такий меморандум, щоб підвищити прогнозованість ринку.
Економіка питання. Андрій Зінухов (минулорічний випускник Київської школи економіки) присвятив вивченню теми зернового меморандуму свою магістерську роботу (тут
можна більше детально познайомитись із нею). Ну по-перше, ми вже 10 років не маємо обмежень експорту, а обсяг виробництва зернових досяг свого історичного максимуму. Також, учасники ринку відзначають, що меморандум справді покращив прогнозованість на ринку зернових. А що ж із цінами? Адже з економічної точки зору, хоч і добровільні, все ж таки ми мали справу із обмеженнями, які потенційно могли б знижувати ціни для сільгоспвиробників, принаймні в часи, коли «наближалась» загроза обмежень, або коли експортні обсяги наближались до гранично встановлених (див Рисунок нижче). Хоча як бачимо з рисунку, граничні обсяги встановлювались в аккурат на рівні очікуваних експортних обсягів. Економетричне моделювання не виявило такого негативного впливу на ціни. Звичайно, це лише перші результати емпіричного дослідження цього питання, але наразі в сухому залишку маємо лише позитивний вплив зернового меморандуму на ринок.