Зростання цін та негнучкість рику

Сьогодні зазирнув у свіжу статистику Держстату, наскільки зросли ціни за останній рік (з червня минулого року) – див графік нижче. Лідери – природний газ, а далі йдуть олія соняшникова (80% зростання) та цукор (70% зростання). По решті позицій – не таке значне зростання. Вцілому, ціни зросли під 10%. Природній газ – це окрема цікава тема, а от олія та цукор – тут інша і не менш цікава тема. Річ у тому, що за рівнем захищенності, олія соняшникова (рафінована) та цукру – два найбільш захищені сектори всієї економіки України. На цукор у нас 50% імпортне мито, а на олію – 30%. Дивно взагалі, що в Україні є імпортне мито на олію соняшникову, коли більше 95% олії йде на експорт. Але для мене це (мито) частково дає відповідь на питання, чому в Україні соняшникова олія дорожче ніж в Польщі. Частково, бо в Польші ще ставка ПДВ на олію нижче. Хоча і справді світові ціни на олію злетіли і це світова кон’юнктура, тут нічого не поробиш.

По цукру – тут ситуація відрізняється, писав вже про це. Ринок дуже захищений, цього року неврожай цукрового буряку, виробили тільки десь 1,1 млн т цукру, за потреби оціночно в 1,5 млн тон. Імпортувати не можна, бо є імпортне мито 50%, а відтак вся нестача відобразилась на цінах. Системний вихід з такої ситуації (а вона повторюватиметься) – це лібералізація ринку – суттєве зменшення, а краще скасування імпортних мит. Це буде гасити ціни, споживачі (і переробка) нарешті отримають адекватні ціни і це зробить саму цукрову галузь вцілому сильнішою.