Продовольча безпека та Голодомор

На цьому тижні в КШЕ продовжуватиметься курс з деривативів на зерновому ринку і другий тиждень буде вже безпосередньо про вступ до деривативів. Перший тиждень був більше про основи функціонування зернового ринку, ціноутворення на світовому та локальних ринках, вплив державної політики і тд. Звичайно, для України важливим фактором в ціноутворенні та доходах сільгоспвиробників є державна політика, особливо коли в минулому (і навіть подекуди і зараз), різноманітні цінові регулювання та торгівельні обмеження обгрунтовуються з позиції забезпечення продовольчої безпеки (в першу чергу йдеться про фізичну наявність продукції). Особливо це було жорстко в нульові і аж до 2016 року, коли майже безперервно діяли обмеження на експорт зернових. Так от, до чого це я. За майже 100-річну історію України проблеми із продовольчою безпекою були «рукотворні», а не через погодні умови. Навіть якщо уявити (в страшному сні), що в Україні не вродило, завжди є вихід – імпорт, до цього треба просто нормально ставитись. Таким рукотворним явищем та геноцидом був Голодомор. Сьогодні (з подачі мого колеги) познайомився зовсім із свіжою липневою статтею про Голодомор, в якому науковці (серед яких є і росіяни) показали економетрично, що політика Совєтів проти українців як етнічної групи, пояснює до 77% смертей українців в Україні, Росії та Білорусі під час Голодомору, і до 92% в самій Україні.