Думки вголос про битву за врожай

Зараз багато уваги приділяється боротьбі за врожай і це зрозуміло, бо продовольство – це базова необхідність. Багато зусиль зі всіх боків, щоб покращити ліквідність сільгосппідприємств, бо потрібні кошти на посівну. На відміну від звичайних умов, нема зараз експорту, відповідно нема звідки брати свіжі кошти. Банки – чи не єдина альтернатива. Державна програма з нульовими відсотками та гарантіями по кредитах – це добре, це має дати необхідну ліквідність і посіятись... хоч і не на всіх площах...
Але, зараз для мене велике питання з експортом. Зараз його нема, бо заблоковані порти. Залізницею можемо вивозити лише 600 тис т зернових на міс, або 7 млн т на рік. Цього дуже мало, в нас тільки пшениці цього року було більше 20 млн т на експорт. Швидко наростити залізничні перевезення не виглядає реалічною опцією, оскільки йдеться не тільки про нашу транспортну інфраструктуру, але і про можливості Польші та інших країн. Порти на Балтійському морі – там теж ресурси не гумові. Вивозити такий обсяг вантажівками теж не варіант, як на мене. Далі по наших портах - вони тільки заблоковані, не бачив інфо по руйнуванню. Чому росія не чіпає їх? Для себе береже? А що буде з портовою інфраструктурою, коли вони відступатимуть? Будуть руйнувати типу «так не діставайся ти нікому»? В будь-якому випадку морські ворота заблоковані для України. Багато питань і переживань про те, що неймовірними зусиллями сільгоспвиробників можна буде нормально відсіятись та зібрати хоча б частину врожаю (за нашими розрахунками на рівні під 70% від нормального), а потім це все не можна буде вивезти – це просто може винести нашу аграрку в трубу (навіть за рекордних цін зараз). А вивозити потрібно буде вже в липні, фактично за 3 місяці...