Чому індустріальні парки - не спрацюють і будуть заважати євроінтеграції

Вчора проголосували в ВР про індустріальні парки. Я скептично до цього ставлюсь і взагалі не радий цьому. Індустріальні парки як і багато інших окремих зон із спеціальними економічними умовами, ніби передбаченими для залучення інвестицій та економічного розвитку, є окремим видом Спеціальних економічних зон. Нащастя це питання доволі гарно вивчалось і є вже певний пласт згенерованих знань/досвіду, які не дають приводу для оптимізму з приводу індустріальних парків в Україні, принаймні в запропонованому рецепті.

1) Ще минулого року я з Романом Нейтером про це писали доволі детально з точки зору нагромаджених досліджень, світового досвіду та можливого успішного дизайну. Ось тут попередній допис та сама стаття. В запропонованому дизайні ми бачимо великий фокус на фіскальні стимули (податкові пільги). Це не працює, ба більше, це дуже стимулює англ рентсікінг (гонитви за рентою) або простими словами, корупцію, бо рентсікінг без корупції важко уявити.
2) З іншого боку, найбільше балачок у західних ЗМІ на минулому тижні у зв'язку із наданням Україні статусу кандидата в ЄС було саме про корупцію. Мене це аж реально дратувало. Індустріальні парки - це ризик більшої корупції в Україні, а значить, це є ризик для Євроінтеграції України
3) Крім того, просто з точки зори загальної ерудиції, коли окремі території отримують преференційний статус, одразу виникає ризик виникнення плати за відповідний доступ до таких преференційних умов, тим більше, коли йдеться про податкові пільги. Чому не можна всю Україну зробити суцільною спеціальною економічною зоною?
4) І ще, в нас успішного досвіду СЕЗів не має, все було так, як "пише книжка".