Відбудова АПК України
Зараз справедливо багато уваги приділяється питанню відбудови України. Є вже декілька солідних робіт/публікацій з цього приводу. Я знаю принаймні 3 таких документи. Остання документ вийшов буквально позавчора - в свіжому випуску журналу Econpol Forum. Але до сьогодні стратегічно про відбудову АПК серйозно ніхто не говорив, і ми вирішили із колегою Штефаном фон Крамоном-Таубаделем цю прогалину заповнити. Отже важлива стратегічна рамка відбудови АПК України - основні пріоритети (більш детально в цій статті)
1) Розмінування та рекультивація земель. Це масштабний проект відновлення на десятки років
2) Відновлення та налагодження експортної логістики/інфраструктури. Через блокування експорту росією, логістика ускладнилась та значно зросла в ціні, через це внутрішні ціни опустились до рівня собівартості виробництва, ліквідність підприємств під загрозою. Як свого роду "страховку" від нашого ненормального північного сусіда, Уряд може стимулювати побудову сухих портів на кордоні із ЄС
3) Усунення вузьких місць для приватних інвестицій - гарантування та вартість кредитів. Практика попередніх проектів післявоєнної відбудови свідчить, що грошей на все і всіх не вистачить. Більше, АПК буде конкурувати із іншими секторами для фінансування. Основні моменти тут це доступ та вартість фінансування, особливо для дрібних та середніх сільгоспвиробників. В них була проблема із гарантуванням кредитів (заставою) до початку війни, а зараз із значними руйнуваннями та збитками - ситуація ще гірша. Тому гарантування кредитів - це потрібний напрямок і потрібно надалі розвивати Фонд часткового гарантування кредитів в сільському господарстві, сподіваюсь ця інституція повноцінно запрацює до кінця року.
4) Уряд - не провидець або мантра про додану вартість. Ніхто не здатен наперед передбачити успішність секторів економіки в перспективі майбутніх років, а держслужбовці і поготів. Це задача підприємців - інвестувати та ризикувати із надією на успіх та отримання прибутку. Задача Уряду їм в першу чергу не заважати і не вказувати, куди інвестувати (через програми підтримки і тд.), потрібен політичний простір, де є місце реалізації кожній підприємницькій ініціативі. Нажаль, теперішня політика Уряду із мантрою та стимулюванням "менше сировини і більше доданої вартості та переробки" - це великий ризик. Тобто бажання більше доданої вартості - це правильно, але політикою підтримки казати, що "ти сюда не інвестуй, ти сюда давай", або - ми зараз тут експортні обмеження, чи неповрнення експортного ПДВ, бо хочемо тваринництво і більше переробки - це щонайменше ризиковано. Наприклад, незважаючи на всі потуги підтримки розвитку тваринництва - результат невтішний. І на це є багато причин: тваринництво складніше, вимагає більше знань та затрат, це вимогливіші регулювання та стандарти (особливо якщо говорити про майбутнє членство в ЄС), це більш ризикована діяльність через можливі раптові спалахи хвороб і тд. Це грубо кажучи, зменшує відносні переваги теперішнього а-ля сировинного аграрного сектору. Так, сировинний, - ну і що? Сировинний аграрний сектор також дає додану вартість, роботу і доходи людям та громадам.
5) Вступ до ЄС. Повоєнна відбудова України буде тісно пов'язана із вступом до ЄС. Більше того, швидше за все вся донорська підтримка Україні буде координуватись із ЄС і відповідати "стандартам" ЄС, і швидше за все ЄС буде найбільшим донором. Крім того, в ЄС регулювання щодо виробництва та реалізації агропродовольства (харчова безпечність, практики, транспортування, екологія тощо) дуже вимогливі. І вже зараз потрібно думати над спропожністю на всіх рівнях держуправління відповідати вимогам ЄС в реалізації та контролі регуляторки ЄС. Наразі, як на мене, це найбільше вузьке місце у вступі до ЄС і відбудові.