Сухі порти на кордоні з ЄС - варті зусиль?
Теперішня ситуація з експортом та зерновим коридором змушує шукати варіанти. В одному з попередніх дописів, я ділився стратегічною рамкою відбудови АПК України.
В ній ми зазначали про важливість відновлення та налагодження експортної логістики/інфраструктури. І як варіант і свого роду "страховку" від нашого ненормального північного сусіда, Уряд міг би стимулювати побудову сухих портів на кордоні із ЄС. Питання було тільки наскільки це економічно вигідно бізнесу і чи готовий буде уряд такі проекти співфінансувати, адже такі проекти важливі для всього сектору, а не тільки для окремих учасників ринку. Це треба було рахувати
Не пройшло і декілька місяців, як ми це порахували) Не дивно, але Мінагро про це також думало, донори (проект UAFATA) також захотіли таку інтелектуальну вправу профінансувати, зі свого боку ми зібрали чудову команду-мрію суперфахівців у своїй царині і зробили в рекордні терміни префізібіліті побудови сухого порту на кордоні з ЄС. Ось тут дослідження у відкритому доступі
Основний результат виявився сюрпризом навіть для мене. Я починав проект із припущенням, що державі треба буде дофінансовувати. Більше того, наші перші дискусії в команді теж говорили про те, що швидше за все ми отримаємо мінус. Зараз із проблематичним експортом морем може і ок, але якщо море функціонуватиме добре, звідки брати вантаж, щоб завантажити термінал і тд?. Але після ретельних розрахунків і багаточасових і регулярних дискусій, результат виявився доволі стійким - проект є комерційно цікавим навіть без державної підтримки.
