Суспільні кошти на суспільні блага або Public money for public goods

У суспільстві завжди постає питання: на що витрачати держбюджет або наші спільні кошти (гроші платників податків). Мені завжди боляче, коли я бачу навалу різноманітних програм від держави типу кешбек чи компенсації вартості купівлі сільгосптехніки чи інші пільги/компенсації бізнесу, бо це програми з нульовою корисністю для суспільства; це десь недофінансована освіта, інфраструктура, завеликі втрати на фронті через брак матеріально-технічного забезпечення, це хвороби та смерті населення від забрудненого виробництвом повітря і тд.

Який тоді може бути дороговказ у витрачанні цих суспільних коштів? Економісти доволі одностайні в цьому питанні і починають з питання "провалу ринку" (market failure) або чому ринок чи приватна ініціатива не може запропонувати це благо. Якщо є провал ринку, значить це може бути причиною для держпідтримки. Але в мене таке враження, що на широкий загал з цим аргументом важко, бо це довго та складно пояснювати. Треба щось простіше, коротше та зрозуміліше. Відповідь може бути проста й водночас фундаментальна: суспільні кошти на суспільні блага (public money for public goods) – суспільні кошти мають забезпечувати суспільні блага. Тобто суспільство використовує свої спільні кошти на потреби всіх, а не на потреби окремих осіб або бізнес інтересів.

Що таке суспільні блага? Це речі, які неможливо або нелогічно ділити між людьми. Ніхто не може бути виключений з користування ними, і споживання однією особою не зменшує можливостей інших. Приклади - від національної безпеки й правопорядку до чистого повітря, освітлених вулиць чи відкритих парків.

Чому такий підхід важливий? У ринковій економіці приватні компанії та особи створюють товари й послуги для прибутку. Але суспільні блага ринок недопостачає, адже люди схильні «їхати зайцем» – користуватись, не сплачуючи. Тому саме держава, яка акумулює податки, має забезпечувати такі блага.

В нашому контексті під час війни правило суспільні кошти на суспільні блага стає ще важливішим: кожна копійка бюджету має працювати на спільну оборону, відновлення і майбутню стійкість. Це означає відмову від політичних «подачок» чи лобістських схем (якщо це взагалі можливо, звісно:), натомість – фокус на реальних суспільних благах: від оборонних систем до програм відновлення громад.

Принцип суспільні кошти на суспільні блага (public money for public goods) може стати мірилом усієї державної політики, за наявності політичної волі. Це – простий критерій, за яким громадяни можуть ставити питання до влади:
- Чи ця витрата створює справжнє суспільне благо?
- Чи це лише приватний інтерес, замаскований під державну потребу?