Чому експорт ріпаку та сої зупинився через мито

В продовження перепосту від Ціни держави про 10% мито на експорт ріпаку та сої і зупинку експорту через неспроможність парламентарів та держапарату навіть для такого хибного кроку ухвалити та налагодити процеси. Чому хибний, бо багато про це писав та активно протистояв цьому рішенню, ще на стадії законопроекту. Основні аргументи проти - нижче. Якщо не дрючком, то кийком - але це рішення з другого заходу все-таки продавили. Шкода, звичайно, проте мені цей "експеримент" буде цікаво досліджувати, насправді. Ще і статтю напишу про вплив експортних обмежень)

Основні аргументи, чому експортне мито на ріпак та сою - це хибне рішення:

1) Суто розрахунково (якщо моделювати вплив експортного мита класично в рамках суспільного благополуччя) - експортне мито робить нашу країну біднішою. Основний спосіб перерозподілу - експортне мито знижує внутрішню ціну. Це класичний економічний наслідок експортних обмежень, і тепер ми можемо це в реальному часі спостерігати. І далі через нижчі ціни переробники виграють, сільгоспвиробники програють, держава акумулює дохід у вигляді мита. Але важливо, що втрати сільсгоспвиробників перевищують вигоди переробників та держбюджету, що вцілому дає мінус добробуту країни. Ось тут розрахунки для ріпаку та сої.

Єдине, що тішить в цьому, що мито, за моїми розрахунками, може згенерувати до 11 млрд грн до бюджету. Тому може в такий спосіб трішки підлатається діра в 300 млрд грн, яку потрібно на фінансування оборони від росії.

2) Ідеологи цього рішення вперто демонструють приклад із запровадженням мита на насіння соняшнику наприкінці 90х як успішний приклад. Так виглядає на поверхні, хто не хоче вивчати та досліджувати. Але якщо це все діло почати вивчати та рахувати, то ніяких це не гарний приклад для наслідування

Тому так, ухвалили-то ухвалили, але про підзаконку та процедури не треба забувати. Ну а нам залишається вже пост-фактум це гарно дослідити і опублікувати результати