Продовжуючи тему децентралізації та громад попереднього посту
Нещодавно ми разом із Романом Нейтером та колегами з Вагенінського уні Ріко Іле та Коосом Гардебрьоком отримали радісну звістку, що нарешті наша довгостраждальна стаття прийнята до публікації в журналі Land Use Policy - це міжнародний науковий журнал першого ешелону, так би мовити. Стаття має назву Effects of the 2014 Ukrainian land decentralization reform on land rental auction performance і вона про оцінку земельної децентралізації. Чим ця стаття класна, принаймні для нас:
1) Вона про те, що децентралізація працює, що місцеві органи влади здатні краще управляти ресурсами ніж центральні. Суть в тому, що у нас також відбулась децентралізація у земельних відносинах, зокрема 4 млн га (з всього 10,4 млн га) державних с.г. земель були передані у комунальну власність громад. Що зараз з рештою земель - не зрозуміло. Був скандал, що держава не може знайти в реєстрі 5 млн га державних земель, проте досі відповіді на це питання нема. Але, 4 млн га, які були передані громадам, не можна продавати, а лише віддавати в оренду, причому лише через аукціони. Але ці аукціони можуть проводити як місцеві органи влади так і Держгеокадастр. І з'ясувалось, що місцеві органи влади з цим справляються набагато краще, і в частині потенційних орендаторів на аукціонах, так і в частині кінцевої ціни - це показник кращої спроможності громад в управлінні своїми ресурсами, ніж хтось там з Києва…. І це ще один, не маленький доказ важливості децентралізації
2) Тепер чому стаття "довгостраждальна". Бо ми цю статтю подали в журнал десь за місяць до нападу росії. Тобто від подачі в журнал до дати публікації (думаю це станеться десь в січні 2026 року) займає 4 роки! Всього було 6 раундів рецензії, сотні коментарів і багато годин зустрічей та роботи. Шість раундів рецензії - це навіть певний рекорд. Коли я рецензії чиїсь статті, в мене максиму 3 поки-що було, можливо я не такий строгий як інші). Інший цікавий аспект - це те, що в процесії вже 3го раунду, ми побачили, що коментарі одного з рецензентів перетворились з конструктивних у відверто блокуючі, несправедливі. Таке враження, що він чи вона (бо ми ж не знаємо, хто це, процес повністю сліпий) просто не хотів/ла, щоб нашу статтю опублікували. Ми вирішили напряму звернулись до головного редактора журналу, пояснили ситуацію і він знайшов додаткового рецензента на третю думку, бо загвоздка була лише в одному, інший був задоволений нашими відповідями та змінами. Це ще зайняло декілька місяців, але врешті-решт все дійшло логічного завершення. І важлива не тільки для нас, але і для емпіричних фактів про децентралізацію в Україні, стаття буде опублікована.
