Конституційне майбутнє України

Така була тема конференції в Гамбурзькому університеті, на яку мене запросили. Я спочатку запитав, а чи не помилились, коли запрошували, адже де я, а де Конституція:) Спочатку я сумнівався, але в процесі зовсім не пожалкував, бо було дуже цікаво і пізнавально, бо представництво науковців-правників було справді поважним. Тезово, питання та можлива відповідь:

1) Чи треба Україні нова Конституція? Можливо, зараз непоганий шанс про це почати думати, бо накопичилось багато проблем з нею, які потрібно вирішувати. Наприклад, по Конституції ми парламентсько-президентська, а в реальності зараз все під президентом. Присутні науковці висловлювались, що можливо і є причини думати над новою Конституцією, проте з практики інших країн, краще все-таки думати більше про доповнення та зміни до вже існуючої Конституції. Це більш досяжна ціль.

2) Вступ до ЄС. Нам в процесі вступу до ЄС в будь-якому разі потрібно буде це робити і це буде легше пояснити і політичному середовищу і виборцю.

3) Інституційна спроможність обмежена. Я також аргументував, що Україна демонструє дивовижну стійкість в цій війні на виживання. Проте ми наразі знаходимось в стані дуже обмежених (якщо не на краю) інституційних можливостей, дуже багато величезних і тривалих викликів. За таких обмежень на нову Конституцію просто нема ресурсу, як на мене

4) Парламентська чи президентська? З точки зору практики та досліджень, парламентська форма правління краща за президентську та за щось по-середині, як в нас зараз

5) Федералізм чи децентралізація? Була ідея під час одного виступу, може треба думати про федералізм після закінчення війни. На що науковці відповіли, що федералізм - він дуже різноманітний і треба бути обережним з цим. Але в цілому, федералізм погано відображається на демократії і в принципі є джерелом нестабільності в державі. Краще продовжувати робити децентралізацію в країні