Аналізую далі інтерв'ю міністра економіки Соболева.

В цьому дописі хочу коротко зупинитись на іншому базовому понятті економічної політики. В інтерв'ю міністра наскрізно звучить теза, на рівні аксіоми (тобто, що не потребує доведення), що переробка = розвиток, і клеймування нашої економіки як сировинної - а відтак як щось дуже погане, - як проказа, від якої треба тікати. Цитата: "Україні потрібен вільний доступ на зовнішні ринки, але разом із політикою, яка робить виробництво готової продукції в Україні більш вигідним, ніж експорт сировини. Так ми поступово відходимо від сировинної моделі"

Звичайно, дивно було б з мого боку стверджувати, що переробка - це погано… але в чому проблема з таким аксіоматичним баченням "моделі розвитку"?

У здоровій економіці переробка є наслідком розвитку, а не його причиною. Запорукою конкурентоспроможної переробки є:
○стійка сировинна база,
○ конкурентні витрати (енергія, логістика, фінанси) тобто ефективність переробки,
○ доступ до ринків збуту,
○ передбачувані правила гри.

Коли ж держава каже: «давайте примусово залишимо сировину всередині — і отримаємо розвиток», це підміна інструменту і результату. Запровадження обмежень в принципі - це сигнал ринку, що переробка не вигідна/не конкурентоспроможна без допомоги. У такому разі додана вартість (розвиток) не створюється, а просто відбувається перерозподіл від агровиробника до переробника.

Для справедливості хочу зазначити, що в інтерв'ю міністр також згадує і про інші важливі інструменти і це добре:

"Ми будемо й надалі спрямовувати підтримку в переробку й логістику — через гарантії, пільгові кредити, компенсацію відсотків і донорські програми — і паралельно спрощувати умови для інвесторів: швидші дозволи, підведена інфраструктура, спрощена зміна цільового призначення землі, страхування воєнних ризиків".

Проте гіперболізована "фіксація" на агропереробці всіма можливими засобами мені видається контпродуктивною стратегією, це ризик, а не можливість для України. Краще фіксуватись на економічному розвитку як такому, на привабливому інвестиційному середовищі, який би давав можливість реалізації всім життєздатним бізнес-ідеям та секторам, а не створював привабливі умови лише для окремих підгалузей економіки.