Соціалісти зливають майбутнє країн навіть лауреати нобеля проти

Ситуація, при якій соціалісти зливать майбутнє країн, відкриває очі і письмениками. Ми нещодавно писали про реформи в Перу та те, як їх зливають ліві: https://cutt.ly/JgjsSNj

Так от лівиця допекла навіть лауреатів Нобелівської премії, як Преуанського письменника Маріо Варгас Льйосу.

Збруч виклав дуже толковий текст, як ліві руйнуючи суспільства і майбутнє країн, разом з тимдотепер впевнені в своєму світлому майбутньому.

А Капіталізм, як явище, яке породило процвітання світові, дотепер дивовижним чином є чимось таким, чого треба соромитися.

Це жахлива ситуація.

......

Цікавим є те, що, попри очевидне, нападки на те, що представляє ця успішна модель, є щодня інтенсивнішими і походять передусім з країн, які намагалися її впровадити, та не зуміли через безліч причин, зокрема – через популістський і демагогічний політичний сектор, який ставить під сумнів ту систему через буцімто моральні причини. При цьому найбільша перешкода для того, щоб країни наслідували модель, яка приносить поступ, є семантичною: це проблема слів. Прийняти “капіталізм”, основну обов'язкову умову, є попросту неможливо для більшості країн, бо лівиця загалом і комуністична лівиця (тепер незначна) зокрема зуміли створити довкола цього слова – капіталізм – відчуття несправедливості і нерівності, шахрайства та егоїзму, яке робить його гидким чи радше асоціює його з комплексом меншовартості, який заважає тим, хто потай в нього вірить, вимовляти і ще менше пропагувати його. Часто таким є випадок самих підприємців, які соромляться того, ким вони є і що представляють.

Звідси один з найбільших парадоксів нашого часу: система, яка принесла модерність, процвітання і передусім свободу найрозвинутішим країнам світу, часто є словом-табу, і жоден політичний лідер, який себе поважає, не наважився би у третьому світі пропагувати “капіталістичну” (прокляте слово) формулу своїм виборцям, бо, найімовірніше, їх у нього було би дуже мало. Лівиця добилася цього розумового замішання, яке нині перешкоджає – і передусім в країнах, що розвиваються, – скористатися з цієї надзвичайної можливості витягти з убогості та економічної відсталості десятки, або й сотні, країн на землі, які, паралізовані позірним соціалізмом, який урешті приніс би рівність, солідарність і добрі прибутки своїм громадянам, щораз більше погрузають, як Венесуела, в корупції і нужді.

Можливість вибирати між бідністю і багатством завжди там є – в теорії. Та на практиці соціалізм і далі бере гору над капіталізмом, принаймні на папері і в промовах. Йому до цього байдуже, бо в нього є відчуття – упевненість, – що майбутнє належить йому. Інші вдовольняються – продовжуючи тим часом убожіти – не тим, що досягають прогресу, а перемогою одного слова.

...

Більше у статті тут: https://cutt.ly/ygjsXNi