У фейофанії залишилися питання до кубіва та інших міністрів

У нас є багато питань до минулої влади. До прикладу, чому Степан Кубів, як і інші міністри економіки далі (нової влади теж), не передали, як того просила Уляна Супрун, Феофанію до загального користування?

Або ж у нас є питання до друзів Петра, які аби зберегти Богдан-авто на плаву, так сильно через Южаніну лобіювали фіскальне здирництво у вигляді "екологічного" акцизу на вживані авто.

Але ми не розуміємо, чому Петро Порошенко, який має багато білого і якісного бізнесу, який сплачує мільйони податків до бюджету, не може спитати те, що спитав?

Не може спитати за публічну власність, яка утримується зокрема і за його податки.

Ми не розуміємо, чому журналіст і купа людей, які його в цьому підтримують, за комсомольскою традицією плутають приватне і публічне?

Зрозумійте, в процесі переходу журналісти-розслідувачі грають важливу роль. Елітарний консенсус треба рухати висвітленням червоних ліній. Аби ми йшли до відкритості і політика менше була ручною іграшкою в руках патронів.

Але журналісти, які дозволяють собі комуністичні випади і не тільки, мають розуміти, що не є моральним гласом суспільства. І помилятися в судженнях можуть не менше за найбагатших людей України. І наслідки помилок можуть бути не меншими...

У нас уже був період, коли приватне плутали з публічним. Закінчилося це розкуркуленням.